Державний феодалізм

Вечірня зрада за мотивами двох сьогоднішніх новин. Не хочте псувати настрій — не читайте, достатньо буде й тегів, щоб зрозуміти про що я (але тоді не ображайтесь, коли в 2020 продовжите слухати про економічну кризу і не будете розуміти, чому так):

Борг з відшкодування ПДВ перевищує 20 мільярдів — Насіров

Насіров заявив, що зараз держава винна бізнесу 20 лярдів гривень відшкодування ПДВ і 27-28 лярдів переплат податку на прибуток. Винуваті, звичайно, папєрєднікі. Я думаю всі чули нещодавну новину, про те що в бюджеті завалялися «зайві» гроші і тепер можна підняти соцвиплати (якось так випадково сталося — саме перед виборами). По факту, держава ошукала бізнес, щоб виплатити гроші недолугим виборцям. А що там далі буде — по барабану. Війна? Падіння ВВП? Економічна криза? — По%й, головне «гречку» роздати. До речі, всього це десь 2.5 лярди баксів, що приблизно дорівнює тим 3 лярдам ЗВР, які тупо просрали на підтримку курсу 12,95 перед минулими виборами, після чого довелося девальвувати до 25. На жаль, це розтринькування коштів платників податків заради передвиборчого піару лишається непоміченим недолугими виборцями, а значить буде, ще 40 років по пустелі, доки до пересічного нє дайдьот нарешті, чи він не здохне.

Яценюк проти зняття мораторію на продаж землі з 2016 року

 

Яценюк проти скасування мораторію на продаж землі, зате пропонує продавати державну землю на «відкритих» аукціонах. Походу ци мудо%би не змінилися з початку 90-х років, обіцяючи побудувати нам замість соціалізма капіталізм, вони тоді передали олігархату наше спільне майно — промисловість, родовища копалин тощо — і побудували фактично феодалізм. Тепер руки дійшли і до землі.

Артур Лаффер

Артур Лаффер: Вам доведеться робити те, що робили в Європі 100 років тому, а не зараз

Якщо ви оподатковуєте виробництво, виробництва буде менше. Якщо ви субсидуєте невиробництво, то невиробництва буде більше

Української стало трохи більше в ресторанах і на транспорті, в медіа незмінно домінує російська

Української стало трохи більше в ресторанах і на транспорті, в медіа незмінно домінує російська

Тобто, в суспільних відносинах громадяни починають більше користуватись українською, а мас-медія, при повному ігноруванні цього факту владою, продовжують русифікувати населення.

Особисто я бачу в цьому договорняк — як і в цькуванні Свободи і в той же самий час співпраці з ригами (типу голосування за прокурора, за зміни в Конституцію, зливу їм деяких округів — особливо показовий тут 45-й округ Звягільського

Нова ширка

Кілька разів за останню добу чув аргумент, що, мовляв, не потрібно ліпити спільне голосування БПП+НФ з жопоблоком до ширки, бо, мовляв, це чисто ситуативне голосування і взагалі там і без ригів голосів вистачило. Брехня. По-перше, ригі — це не тільки оппоблок, а ще й всякі там відродження, як рахувати всіх ригів — то ні, не вистачило б. БПП+НФ тупо прокидали своїх партнерів по коаліції на користь «ширки». По-друге, це ж не перше «ситуативне» голосування. Я бачу, що багато хто забув, але те ж саме було з голосуванням за нового прокурора. Тоді проголосували БПП+НФ+Батьківщина, проти були Самопоміч і Ляшко. Корочє, по ключовим питанням ригі голосують синхронно з БПП+НФ. Так, по факту — це ширка, яку (ще) не оголошують офіційно, щоб втрачати рейтинги перед черговими виборами. В підсумку ми маємо найгірший сценарій з можливих. БПП плюс НФ плюс залишкі ригів почали виконувати функції нової партії влади (як колись ПР та ЗаЄдУ), в якій ніхто ні за що не відповідає, але всі щось отримують за тушкування. Влада в парламенті узурпована. Виконавча влада узурпована. Адмін-ресурс узурповано. Конституція міняється, як заманеться. Медія монополізовані. Політичні конкуренти перемазані в лайні. Добром це не скінчиться.

Історія однієї книги, яка потрохи переходить в політичний памфлет

Почав читати «Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України» Стефана (Степана) Таранушенка видавництва Савчука. Майже дев'ятсот сторінок формату A4, сотні креслень та ілюстрацій. Але цікавий не тільки вміст книги, а також її історія.

Таранушенко закінчив історико-філологічний факультет Харківського Університету в 1916 році. Ще студентом він зацікавився дерев'яною народною архітектурою і в літні вакації 1913-15 років почав займатись вимірюванням дерев'яних церков Харьківщини. Війна та повоєнне лихоліття перервали його роботу, але дала час підготуватись до великого систематичного дослідженння дерев'яних церков всього Лівобережжя в 1927-32 роках.

Ця робота була нагло прервана: в 1933 році Стефана Андрійовича було заарештовано. На щастя, він отримав «лише» п'ять років і вцілів. В 1939 навіть зміг навідатись до Харкова, але постійно перебувати в Україні йому було заборонено аж до 1953 року. Був реабілітований 1958.

Доки Таранушенка не було в Києві, його архів зберігався у його друга, архітектора Жукова. В 1939 Жукова було вбито бандитами. Архів виявився «нічийним», частина матеріалів розійшлася по різним установам, частина зникла. Ще одного удару завдала війна: знов частина архіву була знищена або розпорошена.

В 1953 році Таранушенко вже в Києві починає обробляти результати своїх довоєнних досліджень. З кінця 1950-х, вже реабілітований, навіть потрохи публікується.

В 1970-му було підписано договір з видавництвом «Будівельник» на публікацію головної праці всього життя — «Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України». Книга вийшла тільки в 1976-му — в рік смерті автора, значно скороченою та перекрученою. Вона схудла в два рази: була вилучена занадто палка передмова автора (рецезенти радили для такої «слизкої» теми як сакральна архітектура віддати передмову на написання якомусь «професійному» атеїсту), значна частина авторської аналітики та дві третини описаних об'єктів.

В 2012 році вийшло аматорське видання від Харківського приватного музею міської садиби з купою принципових помилок (переплутані чи невірно надані ілюстрації, пропущені схеми тощо).

І нарешті в 2014 році, через сто років після того, як Таранушенко почав свої дослідження, у Савчука накладом всього в 150 примірників виходить вся монографія в авторській редакції з сучасними додатками і передмовами, оформлена і редагована професіоналами.

Таранушенко — не єдиний, хто цікавився народною дерев'яною архітектурою Лівобережжя. В передмові до книги наведені ще декілька прізвищ:

• Федор (Теодор) Ернст — заарештований в 1933, розстріляний в 1942 
• Микола Таранушенко — заарештований в 1934, розстріляний в 1938 
• Данило Щербаківський — на відміну від брату не поїхав в еміграцію і зрештою покінчив з собою в 1927 
• Дмитро Дяченко — заарештований в 1941, загинув в тюрмі в 1942.
  

На кінець 19-го — початок 20-го сторіччя на Лівобережжі було кілька тисяч церков. Значна частина з них була дерев'яними. Безпосередньо Таранушенко провів вимірювання 75 церков, а всього в книзі їх наводиться 181. Більша частина з них не вціліла: з описаних у книзі наразі залишилось лише 16. Зник — був свідомо знищений — цілий пласт нашої культури.

Мандруючи Лівобережжям часто відчуваєш себе в «історичній пустелі» — чого ніколи немає в Галичині. В таких місцях живе і виховується народ без історії. Совками люди стаюсть не тому, що мріють про ковбасу по 2.20 — не має підстав вважати, що у Львові менше люблять ковбасу, ніж в Харкові, — а тому, що не мають, не бачать місцевого коріння. Вся ідентичність, що об'єднує людей на Сході — спільна, нав'язана телевізором, по якому «Гаваріт Масква». «Мой адрес не дом и не улица, мой адрес — Советский Союз». Першотравневе чи Дніпродзержинськ? — Яка різниця, якщо всюду одні й ті самі сталінкі, хрущовки, брєжнєвкі та «абщєпанятний язик». А як немає різниці між Першотравневим та Дніпродзержинськом, то немає її і між Першотравневим та Ростовом, Харковом та Білгородом, Одесою та Новоросійськом.

Саме тому в радянські часи, починаючи з кінця 20-х і зараз Росія методично займається нищенням української культури і нав'язуванням своєї, «общєрускомірской». Це не просто якась там культура, як мода, — сьогодні рок, завтра — диско. Це — ментальний якір, що прив'язує людей або до проекту Україна, або до проекту Росія. І росіяни, на жаль, на відміну від українців, це дуже добре розуміють.

Книга Таранушенка вийшла у серії Слобожанський Світ. В цю серію також входять друга редакція «Музичних інструментів українського народу» Гната Хоткевича, що пролежала в архіві з 1930-х, «Українськи записи» етнографа Мартиновича та інші книги. Цей Світ — світ української Слобожанщини, світ дерев'яних церков, українського барокко, кобзарів, який зараз ми можемо побачити тільки в книжках..

Біг граблями

Нова інфографіка від Ліги в матеріалі «Инфографика: Бег по граблям. Как Украина докатилась до энергетического кризиса». Деякі, хоч і добре відомі факти, змушують замислитись. Наприклад

Імпорт вугілля за попередній місяць:

• з ПАР — 80 тис. т
• з Росії — 50 тис. т
• з окупованих територій — 1500 тис. т

Спроба закупити вугілля в ПАР минулого року призвела до скандалу та кримінальної справи, а імпорт з Росії та окупованих територій — це типу нормально.

Про знищення «санкціонки» тракторами

Пам'ятаю, коли я був маленький, я, хоча вже йшли 90-ті, продовжував читати радянську літературу (бо іншої не було, та й взагалі, я тоді читав все, що бачив перед собою).

Серед іншого читав дитячі радянські журнали «Мурзилка», «Весёлые Картинки» та молодіжний «Костёр», що залишились від старшого брата. Журнали ці, як і все в радянському союзі, були не тільки розважальними, а й виховально-пропагандистськими. Дещо з цієї пропаганди, не зважаючи на свої праві погляди, я засвоїв і прийняв: атеїзм, презирство до забобонів, повага до науки, НТР, повага до чесної праці і до людей, які працюють, повага до хліба і хліборобів, до селян, до тих, хто нас годує. Я досі пам'ятаю одне коротке оповідання, що прочитав, здається, в Мурзилці про пекаря, який підняв з землі булку, якою діти грали в футбол, витер, поцілував її, і розповів дітям скільки в неї було вкладено праці.

Звичайно, це була пропаганда. В радянському союзі квітнуло те, що тоді називали «разгильдяйство», «бесхозяйственность», той хліб міг не вродити, не бути вчасно зібраним, згнити через загальний пофігізм, але дітей намагались виховувати на зовсім інших принципах. Всі знали, як живе номенклатура, але діти читали оповідання про мозолисті руки. Колгосп мало чим відрізнявся від середньовічного феодального володіння з панщиною, але розповідали про поважну працю хліборобів. Радянська наука була джерелом анекдотів, але Стругацькі писали про зовсім інше. Союз постачав зброю всьому світу, будував міжконтинентальні ракети, вводив війська в сусідні країни, але на словах завжди боровся за мир. Він винищував малі народи та асимілював великі, а розповідав про інтернаціоналізм.

Хоча Союз і розвалився, коли пропаганда вже занадто віддалилась від реальності, але — хоча і минуло вже багато років — значна частина населення і досі пам'ятає саме той совок з журналу Мурзілка, на який і молиться, а не черги, дефіцит, азербайджанській чай, «кавовий» напій, білі гіркі плитки невідомого походження, схожі формою на шоколадні, газети замість туалетного паперу, холодильники-трактора, пральні машинки зі світу steam pank та інші соцреалістичні радощі.

Пізній Радянській Союз намагався виглядати пристойно, пристойніше, ніж він був насправді.

Тому, на жаль, вимушений визнати, що я помилявся, коли вважав, що сучасна Росія будує пародію на Радянській Союз. Такого просто не могло бути в Совдепії. Не могли на одній сторінці Мурзілки писати про пекаря, що цілує підняту з землі булку, а на другій — про спалення м'яса від клятих буржуїв. Те, що зараз будує Росія має зовсім іншу назву

Обыкновенный фашизм

Стабільний курс — риндець економіці

Електорат молиться на стабільний курс, політики замість займатися просвітою електорату, моляться на нього. В результаті зі всіх стратегій НБУ обирає найгіршу — утримання курсу за рахунок кредитів та адмінзаходів з катастрофічними девальваціями, коли це перестає працювати. Ставка 30% тому, що при такому підході єдине, що вигідно робити в цій країні — це взяти десь гривну, перевести в бакс і дочекатись чергової катастрофічної девальвації. Ось і роблять щоб взяти гривну було не дешево. На те що це вбиває економіку всім насрать. Головне — курс стабільний, електорат задоволений. А пи%ць в економіці можна пояснити світовою кризою та війною.

Віталя-гречкосій

Телефонний дзвінок вранці. Доброго дня, вас вітає диспетчерська міста Києва. Чи є в вас час. — Так, є. — Шановний бла-бла-бла хочемо повідомити, що поруч з вашим будинком за адресою бла-бла з ініціативи Мера Києва Віталія Кличка встановлено пункт продажу соціального хлібу. Завдяки цій ініціативі Мера Києва Віталія Кличка ви маєте можливість купувати хліб за найнижчими в країні цінами. Далі починається «опитування», з яким мене діставали вже раніше, коли я телефонував у диспетчерську повідомити, що в мене 150 В у розетці:

Який з заходів, що їх здійснює мер Києва Віталій Кличко ви вважаєте найважливішим:

1. щось там про пільговий проїзд
2. щось там про точки продажу пільгового хлібу
3. заборону підвищення тарифів
4. знесення МАФів
5. і ще один, який я не запам'ятав, такого ж типу.

Оскільки дівчина в диспетчерській ні в чому не винна і не вона придумала це, то їй я відповів без матів, що не підтримую жодного.

Але ж блядь засунути свою йобану популістську передвиборчу агітацію в диспетчерську, яка і так не встигає розгребтися з заявками, влізти в кожну дірку, при тому ще й за мої гроші — бо з моєї комуналки живуть всі ці диспетчерські — це Віталіка вистачило, а, скажімо, зробити дорогу в нашому дворі чи прокласти нарешті нормальний кабель, замість того, що з ним регулярно проблеми, — то це занадто мала справа для мера цілого Києва.

Ця херня — це ще гірше, ніж гречка. Бо гречку кандидати купують за свої, а політичною рекламою через диспетчерські чесний Віталя займається за мої гроші. Чим це відрізняється від мітингів комунальників, які проводили риги?

Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі спеціальною конфіскацією.

Статистика на малій виборці

Їздив нещодавно на Західну у відпустку. Сиджу переглядаю, що нафоткоў. Серед іншого: церкви. Більшість — пам'ятки архітектури, деякі — просто проходив поруч і вирішив сфоткати. Спеціяльно по конфесіях не вибирав.

Статистика по Волині:

• УПЦ МП — 9
• УПЦ КП — 4
• Римо-католики — 4
• УГКЦ — 1
• Належність не нагуглилась — 3.

І це типу суббандерівський регіон, і воюємо ми з Москвою. Сумно.

Корупція системна та несистемна

Чим відрізняється системна корупція (тут варто згадати один з сенсів цього слова: порча, гниття, розкладання, руйнування) від несистемної та чому в нас все погано і з такими рехворматорами краще не стане? Несистемна корупція — це коли хтось бере хабар. Я не вірю в святі народи, хабарі беруть і в Гамериці, і в Швецарії, та де завгодно. Системна корупція — це коли приймаються такі закони та таким чином здійснюється керування державою, щоб максимально розширити корупційне поле, на якому пасуться чиновники. В чому біда такої корупції? Щоб примусити бізнес порушити закон та відкупитись хабарем (насправді ж це дуже геморойно для нього, кому цікаво піти під суд? кому воно потрібно возитись з чорним налом?), приймаються такі правила гри, що інакше ніяк. Таким чином зрубивши мільйонний хабар чиновник завдає шкоди ще на десять.

Наше завдання у тому, щоб захищати себе

Каха Бендукідзе про українську мову в освіті (насправді, про грузинську, але нас це так само стосується).

К.Б.: ... Наступного дня [8 серпня 2008 року] вже стало ясно, що почалася війна. Серйозні втрати. У мене в голові зародилася думка: в університеті [Вільний Університет в Тбілісі, що його заснував Каха] повинні викладати грузинською мовою, тому що потрібно вижити. Для мене кінець історії не настав. Земля не вкрилася ліберальними ринковими демократіями, що в процесі глобалізації дедалі більше зближуватимуться. Глобалізована освіта відповідає завданням глобалізованого світу, а наше завдання — nation building, полягає не лише в тому, щоб розвивати науки, мистецтво, ремесла, але й у тому, щоб захищати себе. Перед таким же завданням сьогодні стоїть і Україна. Це була емоційна річ, можливо, пов'язана з високою температурою [Каха саме тоді хворів на грип]... Але тоді мені здалося і відтоді ця думка не мене покидає, що освіту треба давати грузинською мовою.

В.Ф.: Усю чи частково?

К.Б.: У різних сферах різну частину. У математиці ти даєш освіту мовою математики. В аспірантурі я навчався з математиком зі Львова, який казав, що арифметику знає українською, вищу математику — російською, а топологію — англійською, і думає про них відповідними мовами.

Дуже важливо, щоб жив національний контекст, бо це один з компонентів, з яких виникає поняття Батьківщини. Воно ж складається з дуже простих речей — вулиці, якою звик гуляти, друзів, з якими грався в дитинстві, знайомих запахів. Мова теж частина цього.

Візьмемо, умовно кажучи, artes liberales. Ми хочемо, щоб ті, хто вивчає «вільні мистецтва» робили щось для грузинської свідомості. Якщо ви викладаєте artes liberales англійською, то випускники будуть добре володіти латиною, давньогрецькою та англійською мовами, але ви віддаляєте їх від грузинського життя. Тоді грузинська мова є лише мовою побутового спілкування: «Дай кави», «Налий води», «Погуляй».

З книги-інтерв'ю Володимира Федоріна «Ґудбай Імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе»

Про те як працюють українські «еліти» та «політікум»

Про те як працюють українські «еліти» та «політікум».

Схема «Укрекоресурс», про яку йдеться нижче, була(?) ліквідована 18 березня 2015 року, пройшло пів року після звільнення Павла Шеремети, рік після Майдану (знак питання тут тому, що про неї розповідав і екс-міністр Шевченко також зовсім недавно; не все ліквідували?).

П.Ш.: Насправді, ця схема виникла на найвищому рівні в 2008 році.

К.Б.: А скільки там акумулювали грошей?

...

К.Б.: Сотні мільйонів гривень?

П.Ш.: Так.

В.Ф.: 2008 рік — це уряд Тимошенко. І після зміни влади ця схема продовжила служити, але вже регіоналам. Як, власне, я і описую.

Я ніколи не міг зрозуміти, чому Тимошенко не посадили за реальну корупцію? Моя гіпотеза — щоб не розкривати схем, якими почали користуватися її наступники.

З книги-інтерв'ю Володимира Федоріна «Ґудбай Імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе»

Хіба це треба якось регулювати?

В.Ф.: Чи не наступаєте ви тут на російськи граблі? Фурсенко [російський міністр освіти і науки], можливо, і не правильно чинить, що воює з псевдовишами, але...

К.Б.: А що таке псевдовиши?

В.Ф.: Філія МДУ в Урюпинську, єдине завдання якої — видавати «корінці» про вищу освіту.

К.Б.: Не треба з нею боротися. Хоча за результатами акредитації ми закрили досить багато таких вишів. Питання в тому, чи можна мені завадити щось вам розповісти? Хіба це треба якось регулювати?

В.Ф.: Я вважаю, що таке регулювання необхідне, якщо в результаті ви видаєте мені диплом державного зразка.

К.Б.: Ви промовили ключове слово — диплом державного зразка. Що це таке і навіщо він потрібен?

В.Ф.: Це певний гарантований державою кваліфікаційний мінімум.

К.Б.: Для чого він потрібен?

В.Ф.: Щоб улаштуватися на роботу в певні структури.

К.Б.: Державні?

В.Ф.: Державні, квазідержавні.

К.Б.: Тобто, держава сама створила потребу в цьому папірці. Можливо, в консерваторії треба щось виправити?

Держава каже: на цю посаду може влаштуватись тільки людина з квиточком. Квиточок видають отам, правила видачи ось такі, тому будемо «мочити» всіх, хто ці квиточки неправильно видає. Навіщо? Дуже цікаво.

З книги-інтерв'ю Володимира Федоріна «Ґудбай Імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе»

Пострадянський бізнесмен міг сприйняти таке однозначно: це пояснення для лохів

— Як ви в Грузії стимулюєте економіку? — запитав Порошенко.

— Ми податки знизили, — відповів Бендукідзе.

— Ні, ну це ясно, — відмахнувся міністр, який саме готувався підвищити мито для імпортерів автомобілів: створений Порошенком завод «Богдан» мав величезні проблеми зі збутом. Про свою податкову реформу грузини сурмили на весь світ, а пострадянський бізнесмен міг сприйняти таке однозначно: це пояснення для лохів.

— Але насправді — як стимулюєте? — повторив Порошенко.

Каха лише руками розвів.

З книги-інтерв'ю Володимира Федоріна «Ґудбай Імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе»

Якщо опозиція отримує бажаний результат на парламентських виборах і нічого не може змінити, це не опозиція

Якщо опозиція отримує бажаний результат на парламентських виборах і нічого не може змінити, це не опозиція. Це називається «надурили виборців»

Арсеній Яценюк, 17 травня 2012 року

Цитата з книги-інтерв'ю Володимира Федоріна «Ґудбай Імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе»

Історія про те, як крадуть мільярди, а цього ніхто не бачить

Будь-якій людині зрозуміло: щоб добре керувати підприємством, бізнесом необхідно розуміти, що в ньому відбувається, які доходи, які видатки, що приносить прибуток, а що збиткове. Коли ж справа стосується держави, то, як ми бачимо, реальні доходи та видатки завжди намагаються приховати. Чому? Тому що з прихованого простіше вкрасти бо ж бюджет — не сейф, звідти гроші так просто не візьмеш, зате можна їх «просрати» виплативши зайві гроші «своїм» контрагентам — і ось тут ми вже розуміємо, навіщо приховувати видатки: щоб не було видно, де ж крадуть.

І велика біда в тому, що вкравши гривню таким чином просруть ще десять. Тобто шкода навіть не від самої корупції, а від її наслідків.

Це була лірика. Тепер факти.

Найдешевша електроенергія, з тих, що доступні Україні — це атомна. Але в неї є кілька суттєвих недоліків (мова йде саме про ті АЕС, що зараз працюють в Україні, а не про атомну енергетику взагалі):

• Вона погано переносіть зміну потужності, тому для компенсації піків її варто використовувати у зв'язці з ТЕС / ГЕС. Особливо зручні в цьому плані ГЕС—  воду можна спускати коли завгодно, на жаль, їх потужність не дуже велика.
• Вона не покриває все енергоспоживання, кількість реакторів обмежена і ми не можемо спалити додатковий уран, тобто так чи інакше ми примушені використовувати й більш дорогу електроенергію з інших джерел

Переходимо до цифр

Відкриваємо аналіз цін на ДП Енергоринок за попередню декаду http://www.er.gov.ua/doc.php?f=3119 і дивимось:

• АЕС продали 2 149 115 МВт-год (60.48%) за 423.4 грн/МВт-год
• ТЕС продали 1 082 883 МВт-год (30.47%) за 849.87 грн/МВт-год
• ГЕС продали 157 278 МВт-год (4.43%) за 921.79 грн/МВт-год
• Зелені продали 36 220 МВт-год (1.01%) за 6792.98 грн/МВт-год

Середня ж ціна складає 681.33 за МВт-год. Що це означає? Це означає, що за попередню декаду НАЕК Енергоатом, державна компанія, до речі, субсидувала інших учасників ринку на 554 мільйони гривень з яких 182.5 мільйони отримали ТЕС (більшість яких — Ахметівські), 37.8 мільйонів — ГЕС, а більшу частину, 221.4 мільйони — так звані «зелені» виробники, які виробили трохи більше за 1% загальної потужності.

Я не буду зараз говорити про доцільність субсидіювання "зелених", це тема для окремої розмови, я хочу просто звернути вашу увагу, що державна компанія НАЕК Енергоатом оборот (не прибуток!) якої склав за минулий рік 27.8 мільярдів гривень, з яких 2.85 не були сплачені — це борг Енергоринку Енергоатому (див. http://www.energoatom.kiev.ua/fil…/file/tep_2014_%281%29.pdf ) — щодекади дотує інших, переважно приватних виробників електроенергії більше ніж на пів-мільярда гривень. І немає ніякої дискусії в суспільстві, немає спеціяльної графи в бюджеті, гроші просто тихо уходять. Просто «тариф» такий.

Ворог пересічного українця в цифрах

Ось. Типовий торгаш-спекулянт на Лексусі, представник МАФії, ворог пересічного українця в цифрах.

Оборот: 22500 гривень на місяць. З них:

• Чистий прибуток: 2930 гривень.
• Оплата найманої праці: 9000 гривень в руки (по 3000 кожному з трьох продавців).
• Платежі в бюджет та ПФ: 7210 гривень.
• Платежі контрагентам (електрика, сміття, транспорт): 3350 гривень.

Нерви, ненормований робочий день, робота в вихідні та свята, відсутність оплачуваної відпустки, лікарняного та пенсії додаються як бонус.

Нещодавно держава вирішила, що перед виборами потрібно утримувати курс баксу 12 і на це просрала залишки валютних резервів. Також вона вирішила, що підвищувати тарифи перед виборами — це моветон і просто надрукувала гривень Нафтогазу. Внаслідок цього бакс звалився до 20-25 і тримається там завдяки аграріям і МВФ, купівельна спроможність неіндексованих зарплат зменшилась і цей бізнес був поставлений в ту ж саму позу, що і його клієнти, себто пересічні.

Ви дійсно вважаєте, що цей бізнес, це саме те в нашій державі, що потрібно піддати додатковій рагуляції? Не Нацбанк, не Нафтогаз, а ось саме цього підприємця, який сплачує в бюджет 7210 гривень, купує послуг у контрагентів на 3350 гривень (це не рахуючи товару, тільки додаткові послуги) та створює чотири робочих місця?

На жаль, багато ідей і рецептів, про які говорив Бендукідзе, в Україні підтвердились «від протилежного»

З написаної Томашем Фіалом передмови до книги-інтерв'ю «Ґудбай Імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе» Володимира Федоріна.

На жаль, багато ідей і рецептів, про які говорив Бендукідзе, в Україні підтвердились «від протилежного». Це, одначе, не дає підстав скидати їх з рахунку — навпаки. Я б виокремив п'ять ключових моментів у посланні, що залишив нам Бендукідзе.

1. Реформи слід робити швидко - поки не розтрачено політичного капіталу, поки народ іще не надто втомили труднощі "перехідного періоду" і він готовий жертвувати заради кращого майбутнього.
2. Війна не може і не повинна виправдовувати повільність або бездіяльність уряду. Без радикальних реформ не буде покращення інвестиційного клімату, триватиме втеча капіталу, що зрештою унеможливить фінансування оборонних зусиль. Реформи — це найкоротшій шлях до перемоги. Економічне зростання, що стане результатом реформ, — єдиний спосіб зробити Україну привабливою для власних громадян.
3. Потрібно не боятися називати речі своїми іменами. Державний апарат, успадкований від старого режиму, не здатен реформувати Україну. Це важливо усвідомити і уряду, який, можливо, нарешті почне оновлювати кадри, і громадянському суспільству, яке переконалося в ілюзорності надій на те, що очільники держави самі, без зовнішнього тиску, знайдуть кваліфікованих людей.
4. Міцне громадянське суспільство — це величезна перевага України (Бендукідзе і його соратники часто наголошували, що в Грузії нічого схожого не було). Українці нарешті зрозуміли, що після повалення диктатури громадянська активність не має вщухати. Три місяці на Майдані, рік волонтерства задля захисту Батьківщини — необхідна, але недостатня умова для розбудови нової країни. Безупинну систему DIY, «Зроби сам», слід спрямувати на трансформацію самої моделі державного управління. Це завдання не можна довірити цілковито залежним від корупційних доходів політикам минулої доби. Революція відкрила дорогу до влади некорумпованим фахівцям, але їхня частка в парламенті та уряді досі критично мала. Громадянському суспільству потрібно готуватись до того, щоб на наступних виборах нові люди отримали більшість у законодавчій та виконавчій гілках влади. Концентрація ресурсів на цьому напрямі дасть найбільшу віддачу всім, хто живу в Україні.
5. Як і три роки тому, найважливіша реформа — податкова. У цій точці зійшлося відразу кілька ключових сюжетів. 2014 року Україна на власному досвіді переконалася, що посилення податкового тиску на бізнес, який і так працює «набіло», — це шлях не до процвітання, а в протилежному напрямку. Ставки податків слід знизити так, щоб забезпечити розширення бази платників податків. Але не скоротивши непосильний тягар держвидатків, про який так багато говорив Бендукідзе, розумна податкова реформа не можлива. Щоб закласти надійне підґрунтя для стійкого економічного зростання, Україна конче мусить уже в 2015 році навести лад у державних фінансах.

Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків

Уривок з книги Любомира Белея «Не минаючи ані титли... Лінгвобіографія старослов'янської мови»

Так, показовою може бути історія передачі відомого в українській мові крилатого виразу «блажен муж, що не йде на раду нечестивих», який постав зі старослов'янського «Блажєнъ мѫжь ижє нє идє на совѣтъ нєчьстивыхъ». Перше що впадає в око, — це помилковий переклад старослов'янської форми минулого часу (простого аориста) дієслова формою теперішнього часу української мови, спричинений, очевидно, омонімічністю різних форм дієслова — старослов'янської «иде» та української «іде». Ця похибка з'явилася в українському перекладі, але Іван Огієнко виявив іще одну, суттєвішу помилку, яка трансформує зміст фрази. З'явилась вона ще при перекладі Псалтиря старослов'янською мовою і стосується обґрунтованості використання прийменникової конструкції «на раду» / «на совѣтъ». Іван Огієнко звернув увагу, що старослов'янській формі «на совѣтъ» у грецькій мові відповідає форма не знахідного, а орудного відмінка — «έν βουλγ». Так само форма орудного відмінка вжита і в давньоєврейському оригіналі цього фрагмента Псалтиря. А це означає, що правильний старослов'янський та, відповідно, церковнослов'янський варіант цієї фрази — «Блажєнъ мѫжь ижє нє идєтъ совѣтомъ нєчьстивыхъ», який українською мовою слід перекладати «Блажен муж, що не ходив за радою нечестивих». Цікаво, що за часів царської Росії, як засвідчує І. Огієнко, російський Священний синод «уперто не міняв цього місця, бо воно... відповідало політичним бажанням уряду («совіт нечестивих» — це збори соціалістів, як мене вчено в військовій школі)». 

РеПеЦе таке РеПеЦе. І ці люди ще будуть щось розповідати про канонічність церкви та сувати всім в пику свій синодальний переклад Біблії на якусь синтетичну мову, яка не є ані церковнослов'янською, ані сучасною російською.