Історія про те, як крадуть мільярди, а цього ніхто не бачить (продовження)

Ще трохи цифр в продовження попереднього посту.

Знов повернемось до Енергоринку та попередньої декади. Знов наведу цифри зі звіту http://www.er.gov.ua/doc.php?f=3119:

• АЕС продали 2 149 115 МВт-год (60.48%) за 423.4 грн/МВт-год
• ТЕС продали 1 082 883 МВт-год (30.47%) за 849.87 грн/МВт-год
• ГЕС продали 157 278 МВт-год (4.43%) за 921.79 грн/МВт-год
• Зелені продали 36 220 МВт-год (1.01%) за 6792.98 грн/МВт-год

Тепер подивимось, як функціонував Енергоринок два роки назад, до війни, до того, як ми вимушені були почати економити газ та вугілля http://www.er.gov.ua/doc.php?f=2838:

• АЕС продали 1 736 189 МВт-год (38,98%) за 218,52 грн/МВт-год
• ТЕС продали 2 032 949 МВт-год (45,64%) за 703,60 грн/МВт-год
• ГЕС продали 472 135 МВт-год (10,60%) за 171,20 грн/МВт-год
• Зелені продали 42 099 МВт-год (0,95%) за 2795,69 грн/МВт-год

Середня ціна тоді була 491.90, Енергоатом дотує інших учасників на 474.5 мільйонів, державні ГЕС дотують інших на 151.4 мільйонів, отримують ці субсидії переважно Ахметівськи ТЕС (430 мільйонів) та «зелені» (97 мільйонів).

Здається, якщо рахувати в баксах, то крали менше, так? Ні. Зверніть увагу, в цій декаді Енергоатом поставив 2 149 115 МВт-год замість 1 736 189 МВт-год два роки назад (на чверть більше!) при тому що сумарне виробництво зменшилось з 4 453 811 до 3 553 393 (на п'яту частину, внаслідок падіння ВВП та втрати Донбасу). Що це означає? А означає це, любі друзі, те, що в нас роками крали гроші закуповуючи дорожчу електроенергію у приватних ТЕС Ахмєтки замість дешевої електроенергії державного Енергоатому. Порівнявши данні за ці дві декади, можна побачити, що крали в нас як мінімум 413 ГВт-год в декаду, що складало (я порахував різницю між тарифом АЕС та Ахметівським в той час) 200 мільйонів гривень, які йшли в кишеню Ахмєткє та на закупівлю газу у Росії та вугілля у ми-вас-всєх-кормім-Донбасу.

Історія про те, як крадуть мільярди, а цього ніхто не бачить

Будь-якій людині зрозуміло: щоб добре керувати підприємством, бізнесом необхідно розуміти, що в ньому відбувається, які доходи, які видатки, що приносить прибуток, а що збиткове. Коли ж справа стосується держави, то, як ми бачимо, реальні доходи та видатки завжди намагаються приховати. Чому? Тому що з прихованого простіше вкрасти бо ж бюджет — не сейф, звідти гроші так просто не візьмеш, зате можна їх «просрати» виплативши зайві гроші «своїм» контрагентам — і ось тут ми вже розуміємо, навіщо приховувати видатки: щоб не було видно, де ж крадуть.

І велика біда в тому, що вкравши гривню таким чином просруть ще десять. Тобто шкода навіть не від самої корупції, а від її наслідків.

Це була лірика. Тепер факти.

Найдешевша електроенергія, з тих, що доступні Україні — це атомна. Але в неї є кілька суттєвих недоліків (мова йде саме про ті АЕС, що зараз працюють в Україні, а не про атомну енергетику взагалі):

• Вона погано переносіть зміну потужності, тому для компенсації піків її варто використовувати у зв'язці з ТЕС / ГЕС. Особливо зручні в цьому плані ГЕС—  воду можна спускати коли завгодно, на жаль, їх потужність не дуже велика.
• Вона не покриває все енергоспоживання, кількість реакторів обмежена і ми не можемо спалити додатковий уран, тобто так чи інакше ми примушені використовувати й більш дорогу електроенергію з інших джерел

Переходимо до цифр

Відкриваємо аналіз цін на ДП Енергоринок за попередню декаду http://www.er.gov.ua/doc.php?f=3119 і дивимось:

• АЕС продали 2 149 115 МВт-год (60.48%) за 423.4 грн/МВт-год
• ТЕС продали 1 082 883 МВт-год (30.47%) за 849.87 грн/МВт-год
• ГЕС продали 157 278 МВт-год (4.43%) за 921.79 грн/МВт-год
• Зелені продали 36 220 МВт-год (1.01%) за 6792.98 грн/МВт-год

Середня ж ціна складає 681.33 за МВт-год. Що це означає? Це означає, що за попередню декаду НАЕК Енергоатом, державна компанія, до речі, субсидувала інших учасників ринку на 554 мільйони гривень з яких 182.5 мільйони отримали ТЕС (більшість яких — Ахметівські), 37.8 мільйонів — ГЕС, а більшу частину, 221.4 мільйони — так звані «зелені» виробники, які виробили трохи більше за 1% загальної потужності.

Я не буду зараз говорити про доцільність субсидіювання "зелених", це тема для окремої розмови, я хочу просто звернути вашу увагу, що державна компанія НАЕК Енергоатом оборот (не прибуток!) якої склав за минулий рік 27.8 мільярдів гривень, з яких 2.85 не були сплачені — це борг Енергоринку Енергоатому (див. http://www.energoatom.kiev.ua/fil…/file/tep_2014_%281%29.pdf ) — щодекади дотує інших, переважно приватних виробників електроенергії більше ніж на пів-мільярда гривень. І немає ніякої дискусії в суспільстві, немає спеціяльної графи в бюджеті, гроші просто тихо уходять. Просто «тариф» такий.

Ворог пересічного українця в цифрах

Ось. Типовий торгаш-спекулянт на Лексусі, представник МАФії, ворог пересічного українця в цифрах.

Оборот: 22500 гривень на місяць. З них:

• Чистий прибуток: 2930 гривень.
• Оплата найманої праці: 9000 гривень в руки (по 3000 кожному з трьох продавців).
• Платежі в бюджет та ПФ: 7210 гривень.
• Платежі контрагентам (електрика, сміття, транспорт): 3350 гривень.

Нерви, ненормований робочий день, робота в вихідні та свята, відсутність оплачуваної відпустки, лікарняного та пенсії додаються як бонус.

Нещодавно держава вирішила, що перед виборами потрібно утримувати курс баксу 12 і на це просрала залишки валютних резервів. Також вона вирішила, що підвищувати тарифи перед виборами — це моветон і просто надрукувала гривень Нафтогазу. Внаслідок цього бакс звалився до 20-25 і тримається там завдяки аграріям і МВФ, купівельна спроможність неіндексованих зарплат зменшилась і цей бізнес був поставлений в ту ж саму позу, що і його клієнти, себто пересічні.

Ви дійсно вважаєте, що цей бізнес, це саме те в нашій державі, що потрібно піддати додатковій рагуляції? Не Нацбанк, не Нафтогаз, а ось саме цього підприємця, який сплачує в бюджет 7210 гривень, купує послуг у контрагентів на 3350 гривень (це не рахуючи товару, тільки додаткові послуги) та створює чотири робочих місця?

На жаль, багато ідей і рецептів, про які говорив Бендукідзе, в Україні підтвердились «від протилежного»

З написаної Томашем Фіалом передмови до книги-інтерв'ю «Ґудбай Імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе» Володимира Федоріна.

На жаль, багато ідей і рецептів, про які говорив Бендукідзе, в Україні підтвердились «від протилежного». Це, одначе, не дає підстав скидати їх з рахунку — навпаки. Я б виокремив п'ять ключових моментів у посланні, що залишив нам Бендукідзе.

1. Реформи слід робити швидко - поки не розтрачено політичного капіталу, поки народ іще не надто втомили труднощі "перехідного періоду" і він готовий жертвувати заради кращого майбутнього.
2. Війна не може і не повинна виправдовувати повільність або бездіяльність уряду. Без радикальних реформ не буде покращення інвестиційного клімату, триватиме втеча капіталу, що зрештою унеможливить фінансування оборонних зусиль. Реформи — це найкоротшій шлях до перемоги. Економічне зростання, що стане результатом реформ, — єдиний спосіб зробити Україну привабливою для власних громадян.
3. Потрібно не боятися називати речі своїми іменами. Державний апарат, успадкований від старого режиму, не здатен реформувати Україну. Це важливо усвідомити і уряду, який, можливо, нарешті почне оновлювати кадри, і громадянському суспільству, яке переконалося в ілюзорності надій на те, що очільники держави самі, без зовнішнього тиску, знайдуть кваліфікованих людей.
4. Міцне громадянське суспільство — це величезна перевага України (Бендукідзе і його соратники часто наголошували, що в Грузії нічого схожого не було). Українці нарешті зрозуміли, що після повалення диктатури громадянська активність не має вщухати. Три місяці на Майдані, рік волонтерства задля захисту Батьківщини — необхідна, але недостатня умова для розбудови нової країни. Безупинну систему DIY, «Зроби сам», слід спрямувати на трансформацію самої моделі державного управління. Це завдання не можна довірити цілковито залежним від корупційних доходів політикам минулої доби. Революція відкрила дорогу до влади некорумпованим фахівцям, але їхня частка в парламенті та уряді досі критично мала. Громадянському суспільству потрібно готуватись до того, щоб на наступних виборах нові люди отримали більшість у законодавчій та виконавчій гілках влади. Концентрація ресурсів на цьому напрямі дасть найбільшу віддачу всім, хто живу в Україні.
5. Як і три роки тому, найважливіша реформа — податкова. У цій точці зійшлося відразу кілька ключових сюжетів. 2014 року Україна на власному досвіді переконалася, що посилення податкового тиску на бізнес, який і так працює «набіло», — це шлях не до процвітання, а в протилежному напрямку. Ставки податків слід знизити так, щоб забезпечити розширення бази платників податків. Але не скоротивши непосильний тягар держвидатків, про який так багато говорив Бендукідзе, розумна податкова реформа не можлива. Щоб закласти надійне підґрунтя для стійкого економічного зростання, Україна конче мусить уже в 2015 році навести лад у державних фінансах.

Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків

Уривок з книги Любомира Белея «Не минаючи ані титли... Лінгвобіографія старослов'янської мови»

Так, показовою може бути історія передачі відомого в українській мові крилатого виразу «блажен муж, що не йде на раду нечестивих», який постав зі старослов'янського «Блажєнъ мѫжь ижє нє идє на совѣтъ нєчьстивыхъ». Перше що впадає в око, — це помилковий переклад старослов'янської форми минулого часу (простого аориста) дієслова формою теперішнього часу української мови, спричинений, очевидно, омонімічністю різних форм дієслова — старослов'янської «иде» та української «іде». Ця похибка з'явилася в українському перекладі, але Іван Огієнко виявив іще одну, суттєвішу помилку, яка трансформує зміст фрази. З'явилась вона ще при перекладі Псалтиря старослов'янською мовою і стосується обґрунтованості використання прийменникової конструкції «на раду» / «на совѣтъ». Іван Огієнко звернув увагу, що старослов'янській формі «на совѣтъ» у грецькій мові відповідає форма не знахідного, а орудного відмінка — «έν βουλγ». Так само форма орудного відмінка вжита і в давньоєврейському оригіналі цього фрагмента Псалтиря. А це означає, що правильний старослов'янський та, відповідно, церковнослов'янський варіант цієї фрази — «Блажєнъ мѫжь ижє нє идєтъ совѣтомъ нєчьстивыхъ», який українською мовою слід перекладати «Блажен муж, що не ходив за радою нечестивих». Цікаво, що за часів царської Росії, як засвідчує І. Огієнко, російський Священний синод «уперто не міняв цього місця, бо воно... відповідало політичним бажанням уряду («совіт нечестивих» — це збори соціалістів, як мене вчено в військовій школі)». 

РеПеЦе таке РеПеЦе. І ці люди ще будуть щось розповідати про канонічність церкви та сувати всім в пику свій синодальний переклад Біблії на якусь синтетичну мову, яка не є ані церковнослов'янською, ані сучасною російською.

Ліра та її мотиви

Придбав нещодавно «Ліра та її мотиви» Демуцького, перевидану до 110-річчя першого видання (1903 рік) харківським видавцем Савчуком, що друкує дуже цікаві та якісно оформлені книги з нашої історії. Взагалі, мене давно тягне серйозно зайнятись музикою, але коли ж це я зберусь...

Вчора мав трохи вільного часу, набрав першу псальму з книги в MuseScore, нічого так звучить, зважаючи на примітивність колісної ліри, для якого була створена мелодія: три-чотири струни, з яких тільки одна веде мелодію, а інші — дають бас і все що з ними можна зробити — це присунути або відсунути їх від смичка.

Ось тут можна послухати

 

Трохи казочок від Міністерства енергетики

Трохи казочок від міненерго (коментар до статті Cтоимость строительства блока АЭС в разы превышает стоимость "зеленой" энергетики: в 4,4 раза – ветровой, в 2 раза – био и в 5 – солнечной)

На строительство современной АЭС по разным оценкам требуется 21-25 млрд евро. Учитывая сроки окупаемости (до 28 лет) и эксплуатации (40 лет), специалисты делают вывод, что уже сейчас не выгодно строить атомные гиганты.

В соответствии со взятыми обязательствами в Украине планируется к 2020 г. довести объемы генерации из возобновляемых источников до 11% в конечном энергопотреблении.

А тепер трохи реальних фактів та математики.

По-перше, подивимось, скільки коштує АЕС? Це, насправді, досить складне запитання, бо незрозуміло, яка АЕС, де її будують тощо. Але для оцінки нам не потрібні точні цифри, достатньо приблизних. Ліземо у вікі до китайців, які зараз масово будують АЕС, і бачимо, що https://en.wikipedia.org/wiki/Ningde_Nuclear_Power_Plant з п'яти ГВт блоків коштує ~70 млрд юаней або ~16 млрд доларів. Про яку це станцію за 21-25 лярдів євро говорить наш міністр, якщо за 16 лярдів доларів будують 5-тиблокову, а наша 6-тиблокова ЗАЕС - найбільша в Європі? Чи це вже пораховано з відкатами та розкраданням? І, до речі, термін експлуатації реакторів вищезгаданої китайської АЕС — 60 років. І, до речі, їх використовують не тільки китайці, але й французи, тобто ні про яку «китайську якість» мова не йде, французи — це вже най-Європа з Європ.

Тобто, нам вже збрехали в кілька разів на вартості АЕС і в півтора рази на терміні експлуатації. Йдемо далі.

Хай Україні не довелося чекати 2020 року, уявимо, що прямо зараз припливли якісь благодійники і побудували нам в Херсонській області сонячну електростанцію на 10% загальної потужності, якою ми замінили 10% потужності втраченої завдяки завершенню експлуатації старих радянських реакторів. Порахуємо, скільки при таких розкладах нам буде коштувати електроенергія.

Вартість кВт-год від СЕС — 12.8 грн, від АЕС — 40 коп, від ТЕС — 80 коп, середня — 80 коп. Якщо замінити 10% потужності за 40 коп, потужністю за 12.8 грн, то середня вартість електроенергії виросте з 80 коп до 2 грн за кВт-год.

Тепер порахуємо, що ж буде, якщо ми, як розумні люди, втопимо благодійників, які приплили подарувати нам СЕС в Чорному морі і замість цього вирішили побудувати на свої гроші китайську АЕС?

За декаду http://www.er.gov.ua/doc.php?c=5 ми зазвичай виробляємо 3.5-5.5 млн МВт-год, тобто 120-200 млн МВт-год за рік (десь повинні бути і точні підсумкові данні, але мені ліньки їх зараз гуглити). На відміну від нашого міністра ми не будемо нічого завищувати і мухлювати, щоб виправдати нашу тезу, порахуємо по мінімуму — 120 млн МВт-год. Якщо ми підвищимо ціну на електрику на 1 грн за кВт-год, так щоб вона була навіть нижчою ніж якби ми прийняли СЕС від благодійників, то за рік заробимо додатково 120 мільярдів гривень, або 5 мільярдів доларів, а за три роки зможемо профінансувати китайську АЕС з п'яти блоків (а це значно більше ніж 10% СЕС від благодійників), яка пропрацює на нас ще 60 років.

Технічні висновки:

1. Нам збрехали про вартість АЕС і завищивши її в рази.
2. Нам збрехали про термін експлуатації АЕС, навівши термін для старих радянських АЕС, які ми будувати не будемо хоча б тому, що реактор ВВЕР - російського виробництва.
3. Нас не попередили про те, що сонячна електрика буде коштувати для нас в 30 разів дорожче ніж атомна і навіть незначна поява її в загальному балансі в разі збільшує середню вартість електроенергії.
4. При всьому при тому, навіть підвищення середньої вартості електроенергії в рази в наслідок будівництва 10% СЕС не компенсує вивід з експлуатації старих радянських АЕС.

Політичні висновки:

1. Як і раніше, серед влади занадто багато людей, що мислять в термінах "освоить". Для них головне щоб держава перерозподіляла якнайбільше грошей і пофігу на економічну ефективність. Бо чим більше перерозподіляєш - тим більше можна вкрасти.
2. В перспективі нам хочуть нав'язати надвисокі тарифи на електроенергію з дотаціями державою домогосподарств через субсидії та / або ДП Енергоринок напряму з бюджету під красивою маркою зеленої та альтернативної енергетики. Навіщо? Див. вище: чим більше грошей через тебе проходить, тим більше можна вкрасти.

Для мільйонів людей війна насправді не закінчилась, аж доки не розвалилась комуністична система

Відкрив сьогодні придбану днями «Друга Світова війна за зачиненими дверима. Сталін, нацисти і Захід» Лоренса Кіза. Не знаю, що там буде далі [UPD: далі нічого цікавово, в цілому книга не варта уваги], але Вступ починається словами, якими варто поділитися:

Як ви гадаєте, коли скінчилася Друга світова війна? У серпні 1945 року, після капітуляції японців?

Що ж, усе залежить від того, як на це подивитись. Якщо вірити, що закінчення війни передбачає прихід «свободи» до країн, які постраждали від нацистської окупації, то для мільйонів людей війна насправді не закінчилась, аж доки майже двадцять років тому не розвалилась комуністична система. Влітку 1945 року для народів Польщі, балтійських та інших країн на сході Європи гніт одного тирана просто змінився гнітом іншого.

Насправді, банальність, яку, на жаль, росіяни зрозуміють тільки після власного Нюрнбергу.

Демократія по-радянські

В школі урочисто й святково, як під час виборів (у нас і агітпункт, і виборча дільниця завжди в школі). У коридорах простелені доріжки, на вікнах квіти, стіл у класі покритий червоною китайкою. Навіть плакат висить у вестибюлі: «Ласкаво просимо!» Тільки не грає гармошка і не працює буфет з пивом, як під час виборів.

Всеволод Нестайко, «Тореадори з Васюківки». У цікавий спосіб забезпечували в СРСР явку на виборах.

Чого доброго, у них ще попівська ряса в моду може увійти

І всі ці нумеровані індикуваті Марики, Гарики й Шурики відрізняються од решти людей тим, що були розмальовані татуюваннями. Татуювання були у них де тільки хочеш - на руках, на грудях, на ногах і навіть на спині. І чого тільки не було «виколото»: і кораблі, і орли, і звірі, і жінки, і кинджали, і різні мудрі тексти, наприклад: «Смерть за измену» абощо. Це по-перше. А по-друге, у всіх у них щось висіло на шиї. Такий собі ланцюжок, а на ланцюжку або підківка, або бляха, або якась жіноча брошка, або ключ, або просто ланцюжок без нічого, або хрестик. І дивно було бачити хрестик на грудях, де був виколотий піратський корабель, кинджал та оте «Смерть за измену». Ясно, що той хрестик нічого спільного з Богом не мав, що то було просто модно.

«Чого доброго, у них ще попівська ряса в моду може увійти, — подумав я. — І ходитимуть тоді київськи Гарики у попівських рясах по Хрещатику...»

Виявляється, автор «Тореадорів з Васюків», Всеволод Нестайко ще в 60-х передбачив піднесення УПЦ МП спостерігаючи за тодішніми «качками» на київським пляжі. Чи це з пізнішої редакції?