Все ж таки на Заході ніколи не бракувало корисних ідіотів (надто серед американських демократів та всіляких лівих):
«I went to Potsdam in 1945 with that in view, I went there with the kindliest feelings in the world toward Russia, and we made certain agreements, specific agreements. I got very well acquainted with Joe Stalin, and I like old Joe! He is a decent fellow. But Joe is a prisoner of the Politburo. He can't do what he wants to. He makes agreements, and if he could he would keep them; but the people who run the government are very specific in saying that he can't keep them»
(Президент-демократ Трумен розповідає, що старий Джо Сталін чесний
нормальний мужик, але вимушений рахуватися зі своїм Політбюро й тому
порушує міжнародні угоди. Коротше, займається тим, чим зазвичай
займаються в зовнішній політиці всі президенти-демократи — із важливими
виключеннями, Клінтоном та Кеннеді — зливають всі досягнення
попередників-республіканців)
