21 листопада 2014 р.

Росія та Сербія — агресори в Першій Світовій

Настрочив у Фейсбуці довжелезний коментар про Світову Війну. Продублюю й тут.

Не вважаю, що Росія в Першій Світовій була в стані оборони. Пам'ятаю, в радянських підручниках казали, що Австро-Угорщина виставила сербам неприйнятний ультиматум й останнім і Росії довелося оборнятися. В підручниках не друкували текст ультиматуму й не розповідали в чому ж він неприйнятний. І не дарма, адже єдиний пункт, який серби відкинули — участь австрійців у розслідуванні вбивства ерцгерцога. Для Відня це було принципове питання. По-перше, смерть нащадка монархії — це завжди серйозно, тим більш, що вбита була не дитина, а людина зріла, зформована, разом із дружиною. По-друге, що б це було, серби вбили ерцгерцога й самі б це вбивство розслідували?

Таким чином бачимо, що в Австро-Угрощини свободи маневру не було, вони мусили вимагати розслідування. Свобода маневру була в сербів, вони могли дозволити автстрійцям взяти участь в розслідуванні й уникнути війни. Це була очевидна й адекватна вимога, щоб там не брехали російські й радянські історики про її неприйнятність. Оскільки ж серби відмовилися, очевидно, що їхня верхівка була пов'язана з терористами. Інакше хто заважав вибачитись і домовитись?

Далі. Очевидно також, що гіпотетична війна між Сербією та Австро-Угорщиною закінчилася б дуже швидко й для сербів дуже сумно. Це розуміли всі. Тобто серби відкинули ультиматум добре розуміючи, що буде програшна для них війна — відкинули, бо допомогу їм пообіцяла Росія. Саме ці дві країни запалили війну, що зруйнувала Європу й забрала життя кількох десятків мільйонів осіб, якщо рахувати із померлими в наслідок викликаних війною падіння рівня життя й поширення хвороб.

Радянська історіографія також полюбляла розповідати, що Світова Війна була неминучою, бо, мовляв, молоді та старі звірі й все таке, а вбивство спадкоємця — то, мовляв, лише привід. Вони й зараз так пишуть в Російській Вікіпедії: её убийство вместе с мужем в Сараево стало поводом для начала Первой мировой войны — приводом! Порівняйте з Англійською: Their assassination in Sarajevo sparked a series of events that eventually led to World War I. Але це все ганебна брехня! Самих лише добре відомих приводів було кілька десятків: конфлікти на Балканах, в колоніях, навколо напів незалежних країн на кшталт Китая і Таїланда, але кожного разу світовій спільноті вдавалося врегульовувати суперечки і тільки вбивство сербами спадкоємця Австро-Угорської монархії й підтримана Росією відмова його розслідувати призвели до Світової Війни.

Між іншим, а навіщо взагалі було вбивати спадкоємця? Тут також все доволі цікаво. Франц-Фердинанд вважався симпатиком до слов'ян й увипадку його приходу до влади існувала  вирогідність перетворення двуєдиної Австро-Угорської монархії в триєдину Австро-Угорсько-Слов'янську. Це напряму суперечило панслов'янським та панправославним імперіялістичним інтересам Росії та Сербії, які в перспективі збиралися підкорити всі слов'янські та всі православні землі. Попереднього разу такі небезпечні марення викликали Кримську війну, за п'ятдесят років — Першу Світову.

Отже в підсумку. Світова війна була для Росії оборончою тільки за характером бойових дій, який пояснювався її загальною відсталістю й слабкістю. З точки зору розпалення війни, для Росії та Сербії вона була агресивною, саме ці дві країни винні в тому, що закінчилася Belle Époque і почалася доба війн, революцій, зброї масового знищення та геноцидів.

1 листопада 2014 р.

Of the Russe Common Wealth

Дістався, нарешті, чудового Of the Russe Common Wealth Джайлса Флетчера, який відвідав Москву в 1588 році й в 1591 надрукував про це книгу. Між іншим, англійське видання 1591 року впорівнянні з сучасною англійською читається значно легше ніж російські книги XVII століття в порівнянні з сучасними російськими. Слід лише визначитися із шрифтами й можна читати як звичайний англійський текст (літера «V» — тільки велика й «u» — маленька — ще не розійшлися; часто використовується довге s, наприклад, «Ruſſia» чи навіть «Rußia», де «ß» — лігатура довгого й короткого s, тобто «ſs»).

Не зважаючи на погане знайомство з історією й певну легковірність в купі з темністю московитян (наприклад, Флетчер дивується й відкидає гіпотезу походження назви Русі від роксоланів, бо, мовляв, вони жили між Дніпром та Доном, а та «Рус», яку він відвідав наче ж в зовсім іншому місці; називає царський дім House of Beala — я так і не зрозумів, що це за слово, можливо ім'я угорського короля Бели IV, донька якого була одружена з Данилою Галицьким  — й пов'язує його з угорською династією через ім'я угорських королей; плутає Данилу Галицького з Московським, вважаючи, що це Москва прийняла корону від Папи тощо) Флетчер, про він пише в передмові, ставить за мету написати книгу корисну, а не утішн й записати свідчення важливі, а не просто цікаві й дивні. Крім того, автор дуже проникливий, зокрема він фактично передбачає Смуту за 15-25 років до її початку й правильно вказує на її причини.

Завдяки такому розумному й спостережливому автору книга вийшла дуже цікавою й насиченою інформацією про культуру, побут, світогляд московитян. Зазвичай я що-небудь цитую з книг, але тут довелося б цитувати всю книгу. Тож відмічу лише окремі цікаві моменти.

Наприкінці XIV століття московити, схоже, дуже погано знали власну історію та/або фальшували її


Наприклад, вони вважали себе православними лише 300 років, причиною чому Флетчер виправданно вважав невігластво. Я ж бачу тут ще кілька можливих пояснень:
  • цифра може бути дійсно взята «зі стелі»;
  • вона приблизно відповідає початку поширення християнства саме в Заліссі. Не дарма ж селяни в росіян це крестьяне («християни»), а не «люди», «селяни», «місцеві» тощо, як в інших народів;
  • також рік поширення християнства в Московії може приблизно відповідати переїзду київського митрополита у Володимир (1250-ті, митополит Кирило III);
  • першим достовірним відомостям про заснування церкви й монастиря у самій Москві (1272)
Можливо й оце House of Beala, зв'язки з угорцями й плутанина Данили Галицького з Московським це також помилка не Флетчера, а московитів, що його консультували?

Містицизм та обрядовість


В розмові про релігію Флетчер відзначає зацикленність московитів на зовнішній обрядовості на шкоду власне вірі, а саме: надлишкове вшанування хреста, ікон, перманентний пост, вимовляння коротких затурканих молитов без жодного зв'язку тощо в сполученні із забобонами, поганськими суть обрядами й вкрай неосвіченим духівництвом.

Тиранія


В країні квітне тиранія. Селяни, холопи фактично безправні раби для шляхти і в той самий час сама шляхта безправна й беззахисна перед царським свавіллям. Право — «усне», тобто тримається не на законах, а визначається свавіллям царя та чиновництва.

Життя одним днем


Через свавілля та тиранію, люди живуть одним днем, страхаються вирізнюватися й збагачуватись промислами та торгівлею — адже все можна швидко втратити через зазрість тиранії. Також тиранією Флетчер пояснює спустошення поселень біля столиці (тобто поруч із царською адміністрацією) і занепад торгівлі.

Геноцид


Флетчер згадує геноцид щодо поневолених народів. Місцеве населення знищується й заміщується переселенцями з московських земель. Причому йдеться не про чужовірцев чи поганців, а про мешканців західних князівств.

Невігластво


Царі та духівництво намагаються утримувати населення в неуцтві, заважають освіті, поширенню відомостей про іноземців, їх звичаї, перешкоджають проникненню іноземців, справедливо вбачаючи в просвіті населення загрозу своєму тиранічному правлінню.

Шовінізм


При всьому цьому неуцтві (додам: також через нього), московити вважають себе, свої звичаї та віру вищими за іноземні.

Цар вважає себе не росіянином, а нащадком германців


До росіян при цьому ставиться зневажливо. Тут варто згадати, що росіяни — русские —  прийменник, тобто холопи, які належать Русі. В самій Русі, себто на Київщині, етнонім був «русь» (множина), «русин» (однина).

Вже в часи Флетчера активно п'ють горілку


Обід починається з чарки, закінчується пияткою й обов'язковим післяобіднім сном.

Сім'я


Тиранія просякає все суспільство й поширюється на загальні звичаї та сімейні стосункі. Останній холоп за нагоди буде тираном. Становище жінки в сім'ї повністю безправне.

Підсумок


Як бачимо, не зважаючи на те, що минуло вже більше чотирьох століть, актуальність спостереження Флетчера не втрачають. На жаль