Трішки про скрєпи

Існує таке собі джерело з історії Московії, зокрема, з її мови, т. зв. Словник Московитів (Dictionnaire moscovite або Dictionnaire des moscovites) записаний в 1586 році в Холмогорах посередництвом французьких купців. В мережі є скани видання 1904 року з сучасною на той час науковою передмовою. Крім обов'язкових для торгівлі слів (числівники, назви товарів, промислів тощо) є й побутова лексика на кшталт мясо тугое, помой это і т. п. Або ось таке: Человѣ́к тебе́ зовёт къ блядя́м. Я б не став згадувати це, все ж таки не ханжа, але потішила примітка до цієї фрази: Dans le ms. Dupuy, cette phrase vient après “allez au bordeau” (voir p. 29 l. 1) et est immédiatement suivie de “et aux bons garçons” (voir p. 37, n. 29), щось по типу В Дюпуї (тобто, в його рукопису) перед «йдемо до борделя» з наступним «і хорошими хлопчиками». Ось такі були духовні скрєпи в Московії 16-го століття, з блядями й хорошими хлопчиками.

Цікаво також, що багато слів з того словника зараз здаються українізмами. Наприклад: добра́ ни́чь (сучасне добраніч), жели́за, стёгна́, не ви́даю, Вели́к де́нь, мѣ́сяцъ, ма́ти (тобто, матір), кумъ, кума, ми́ла подру́га, моя сусѣ́да, середа́, чего пыта́ешь?, при́ступъ. Також українізмами здаються деякі граматичні конструкції, а саме використання займенника ти у формі тебе з дієсловами: я тебе́ слу́шалъ, я бу́ду тебе́ навѣ́щать, я тебе́ жду́ здѣ́сь, что у тебе́ е́сть?

Цікаво, це тому що розмовна російська в той час ще не так далеко відійшла від руської чи тому, що помори культурно пов'язані з Новгородом, який в свою чергу до руйнування був культурно пов'язаний з Києвом, в тому числі й мовно?

Американський супермаркет як найдієвіша зброя проти комунізму

Прочитав статтю про те, як відвідини американського супермаркета в свій час надломили Єльцина:

Уже в самолете (а мы направлялись к Андреасу в Майами) Борис Николаевич надолго отрешился. Он сидел, зажав голову ладонями, и на лице его явственно проглядывала борьба чувств. Не зря ведь говорят, что некоторые слабонервные люди после возвращения из цивилизованной заграницы впадают в глубокую депрессию. Ибо происходит неразрешимый психологический конфликт между тем, как человек жил всю свою жизнь, и тем, как бы он мог жить, если бы родился на других широтах.

Когда Ельцин немного пришёл в себя, он дал волю чувствам: «До чего довели наш бедный народ, — сокрушался он. — Всю жизнь рассказывали сказки, всю жизнь чего-то изобретали. А ведь в мире всё уже изобретено, так нет же — не для людей, видно, это».

І згадав такого собі Віктора Біленка, колишнього радянського пілота, який а своєму МіГ-25 втік в 1976 році з комуністичного раю й отримав політпритулок в штатах:

Мое первое посещение супермаркета происходило под присмотром людей из ЦРУ, и я думал, что это была инсценировка. Я не верил в то, что этот магазин может быть настоящим. Мне казалось, что раз я необычный гость, то они могли меня разыграть. Ведь это было такое красивое просторное здание с невероятным количеством товаров и без очередей. В России все привыкли к длинным очередям. Впоследствии, когда я понял, что супермаркет настоящий, я получал удовольствие от знакомства с новыми продуктами. В России того времени, впрочем, и в нынешней — трудно найти хорошие консервы. Поэтому я ежедневно покупал самые разные консервированные продукты. Однажды я приобрёл баночку с надписью «Обед» и поджарил её содержимое с картошкой, луком и чесноком — получилось вкусно. Наутро приятели сказали мне, что я съел куриные консервы для кошек. Но они были вкусными! Они были лучше тех консервов для людей, которые и сегодня делают в России!