Існує таке собі джерело з історії Московії, зокрема, з її мови, т. зв. Словник Московитів (Dictionnaire moscovite або Dictionnaire des moscovites) записаний в 1586 році в Холмогорах посередництвом французьких купців. В мережі є скани видання 1904 року з сучасною на той час науковою передмовою. Крім обов'язкових для торгівлі слів (числівники, назви товарів, промислів тощо) є й побутова лексика на кшталт мясо тугое, помой это і т. п. Або ось таке: Человѣ́к тебе́ зовёт къ блядя́м. Я б не став згадувати це, все ж таки не ханжа, але потішила примітка до цієї фрази:
Dans le ms. Dupuy, cette phrase vient après “allez au bordeau” (voir p.
29 l. 1) et est immédiatement suivie de “et aux bons garçons” (voir p.
37, n. 29), щось по типу В Дюпуї (тобто, в його рукопису) перед «йдемо до борделя» з наступним «і хорошими хлопчиками». Ось такі були духовні скрєпи в Московії 16-го століття, з блядями й хорошими хлопчиками.
Цікаво також, що багато слів з того словника зараз здаються українізмами.
Наприклад: добра́ ни́чь (сучасне добраніч), жели́за, стёгна́, не ви́даю,
Вели́к де́нь, мѣ́сяцъ, ма́ти (тобто, матір), кумъ, кума, ми́ла
подру́га, моя сусѣ́да, середа́, чего пыта́ешь?, при́ступъ.
Також українізмами здаються деякі граматичні конструкції, а саме
використання займенника ти у формі тебе з дієсловами: я тебе́
слу́шалъ, я бу́ду тебе́ навѣ́щать, я тебе́ жду́ здѣ́сь, что у тебе́
е́сть?
Цікаво, це тому що розмовна російська в той час ще не так далеко
відійшла від руської чи тому, що помори культурно пов'язані з
Новгородом, який в свою чергу до руйнування був культурно пов'язаний з
Києвом, в тому числі й мовно?
Немає коментарів:
Дописати коментар