Кладуць старца ў дамавіну

Вичитав у Білоруській Вікіпедії:

Напрыклад, народная загадка «Кладуць старца ў дамавіну, хуй тырчыць напалавіну. Адказ: Грыб у кошыку». Рыгор Барадулін «Здубавецьця»

З приводу Навального, Ходорковського й інших російських підорасів

Допис російською про російську політику. Не став перекладати. Публікую сьогодні, наприкінці 2017 року, за три роки нічого не змінилося (хіба Навального я тепер вважаю в додаток до мудака ще й «контрольованою опозицією»), не зміниться й за три століття.

По поводу Навального, Ходорковского и прочих российских пидарасов.

Начну издалека.
В принципе, у российской националистической мысли есть два более или менее внятных ответа на вопрос «как нам обустроить Россию?» (Почему я говорю только про националистическую мысль, потому что остальные — это не мысли, а инстикты: «жить как раньше», «стабильность», «зарплаты и пенсии», «колбаса по 2.20» и т. п. — это уровень паразитического червя, а не человека)

Первый ответ на данный вопрос дают российскиские националисты имперского склада. Для них Россия — это империя, потомок Империи Романовых и Совдепская Империя. Для них главное нахапать под любым поводом земель и ассимилировать или подавить и подчинить или уничтожить инородцев. И по барабану что будет твориться в стране, главное новые квадратные километры.

Второй ответ дают российские националисты-республиканцы. По их мнению, Россия должна стать национальным русским государством, возможно, без национальных окраин. Сильным и процветающим государством, пусть и не таким большим по площади.

Теперь о пидарасах.

Когда в свое время Навальный участвовал в русском марше и продвигал знаменитое «Хватит кормить Кавказ», он действовал полностью в русле республиканского российского нацонализма. Когда же теперь он поддержкал Крымнаш — он выступил в русле имперского российского национализма. О чем это говорит? О том что никакой позиции у Навального не было и нет, он просто-напросто популист ёбаный. Попробуйте найти у него в постах что-нибудь про Хуйла-дегенерата, как у, скажем, Рабиновича. Ничего нет, зато куча постов про кооператив «Озеро». Ну, не способен он отойти от формулы «бояре плохие», пока социологи рисуют 84%. Раньше гонки на лафетах / саркомапутина или новых Беловежских соглашений ничего плохого конкретно про царя не будет. Хотя уже пора. Зато потом...

С Ходорковским все ясно. Такое впечатление, будто метит на роль Медведева. Или просто мудак. А может и типичный российский дурак, не удосужившийся запомнить Кучмовское «Украина — не Россия» (такой вывод я делаю из его идиотского предложения построить в Киеве что-то типа «Острова Крым»).

К чему я это все? Чтоб не радовались раньше времени падению Хуйла, когда тот падет, а были настроены на продолжение. Лично в моей ленте известных россиян двое — еврей и украинец. Это очень много говорит о населении России.

Вплив монархії Габсбургів на менталітет через століття по її занепаду

За посиланням — стаття «How the long-gone Habsburg Empire is still visible in Eastern European bureaucracies today» про довготривалий вплив монархії Габсбургів на населення східної Європи, який відчувається й досі. Є також переказ російською. Стаття невелика і можна її всю прочитати. Головне, що там є: соціологічне дослідження в п'яти країнах показало, що навіть зараз, хоч і минуло вже ціле століття, довіра до державних інституцій всередені території колись контрольованої Габсбургами вище ніж за її межами.

Пам'ятки містобудування й архітектури

Карта побудована на матеріялах багатотомного радянського довідника «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР», 1983-86. Не важко побачити яка частина країни якнайдовше була під австріяками чи поляками, а яка — під росіянами. Знайшов тут.

Як комуністи знищували наших предків

Як комуністи знищували наших предків: непомірні податки й здирництва, примусова праця, конфіскації харчів, розпродаж майна, висилки на Сибір, тюрми. За посиланням — Щоденник жителя села Леб'яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н. М. Білоуса, 1889 року народження, Архів СБУ, Харків, справа № 027409 — скани та текст. Також про Щоденник можна прочитати на Історичній Правді.

Росія та Сербія — агресори в Першій Світовій

Настрочив у Фейсбуці довжелезний коментар про Світову Війну. Продублюю й тут.

Не вважаю, що Росія в Першій Світовій була в стані оборони. Пам'ятаю, в радянських підручниках казали, що Австро-Угорщина виставила сербам неприйнятний ультиматум й останнім і Росії довелося оборнятися. В підручниках не друкували текст ультиматуму й не розповідали в чому ж він неприйнятний. І не дарма, адже єдиний пункт, який серби відкинули — участь австрійців у розслідуванні вбивства ерцгерцога. Для Відня це було принципове питання. По-перше, смерть нащадка монархії — це завжди серйозно, тим більш, що вбита була не дитина, а людина зріла, зформована, разом із дружиною. По-друге, що б це було, серби вбили ерцгерцога й самі б це вбивство розслідували?

Таким чином бачимо, що в Австро-Угрощини свободи маневру не було, вони мусили вимагати розслідування. Свобода маневру була в сербів, вони могли дозволити автстрійцям взяти участь в розслідуванні й уникнути війни. Це була очевидна й адекватна вимога, щоб там не брехали російські й радянські історики про її неприйнятність. Оскільки ж серби відмовилися, очевидно, що їхня верхівка була пов'язана з терористами. Інакше хто заважав вибачитись і домовитись?

Далі. Очевидно також, що гіпотетична війна між Сербією та Австро-Угорщиною закінчилася б дуже швидко й для сербів дуже сумно. Це розуміли всі. Тобто серби відкинули ультиматум добре розуміючи, що буде програшна для них війна — відкинули, бо допомогу їм пообіцяла Росія. Саме ці дві країни запалили війну, що зруйнувала Європу й забрала життя кількох десятків мільйонів осіб, якщо рахувати із померлими в наслідок викликаних війною падіння рівня життя й поширення хвороб.

Радянська історіографія також полюбляла розповідати, що Світова Війна була неминучою, бо, мовляв, молоді та старі звірі й все таке, а вбивство спадкоємця — то, мовляв, лише привід. Вони й зараз так пишуть в Російській Вікіпедії: её убийство вместе с мужем в Сараево стало поводом для начала Первой мировой войны — приводом! Порівняйте з Англійською: Their assassination in Sarajevo sparked a series of events that eventually led to World War I. Але це все ганебна брехня! Самих лише добре відомих приводів було кілька десятків: конфлікти на Балканах, в колоніях, навколо напів незалежних країн на кшталт Китая і Таїланда, але кожного разу світовій спільноті вдавалося врегульовувати суперечки і тільки вбивство сербами спадкоємця Австро-Угорської монархії й підтримана Росією відмова його розслідувати призвели до Світової Війни.

Між іншим, а навіщо взагалі було вбивати спадкоємця? Тут також все доволі цікаво. Франц-Фердинанд вважався симпатиком до слов'ян й увипадку його приходу до влади існувала  вирогідність перетворення двуєдиної Австро-Угорської монархії в триєдину Австро-Угорсько-Слов'янську. Це напряму суперечило панслов'янським та панправославним імперіялістичним інтересам Росії та Сербії, які в перспективі збиралися підкорити всі слов'янські та всі православні землі. Попереднього разу такі небезпечні марення викликали Кримську війну, за п'ятдесят років — Першу Світову.

Отже в підсумку. Світова війна була для Росії оборончою тільки за характером бойових дій, який пояснювався її загальною відсталістю й слабкістю. З точки зору розпалення війни, для Росії та Сербії вона була агресивною, саме ці дві країни винні в тому, що закінчилася Belle Époque і почалася доба війн, революцій, зброї масового знищення та геноцидів.

Of the Russe Common Wealth

Дістався, нарешті, чудового Of the Russe Common Wealth Джайлса Флетчера, який відвідав Москву в 1588 році й в 1591 надрукував про це книгу. Між іншим, англійське видання 1591 року впорівнянні з сучасною англійською читається значно легше ніж російські книги XVII століття в порівнянні з сучасними російськими. Слід лише визначитися із шрифтами й можна читати як звичайний англійський текст (літера «V» — тільки велика й «u» — маленька — ще не розійшлися; часто використовується довге s, наприклад, «Ruſſia» чи навіть «Rußia», де «ß» — лігатура довгого й короткого s, тобто «ſs»).

Не зважаючи на погане знайомство з історією й певну легковірність в купі з темністю московитян (наприклад, Флетчер дивується й відкидає гіпотезу походження назви Русі від роксоланів, бо, мовляв, вони жили між Дніпром та Доном, а та «Рус», яку він відвідав наче ж в зовсім іншому місці; називає царський дім House of Beala — я так і не зрозумів, що це за слово, можливо ім'я угорського короля Бели IV, донька якого була одружена з Данилою Галицьким  — й пов'язує його з угорською династією через ім'я угорських королей; плутає Данилу Галицького з Московським, вважаючи, що це Москва прийняла корону від Папи тощо) Флетчер, про він пише в передмові, ставить за мету написати книгу корисну, а не утішн й записати свідчення важливі, а не просто цікаві й дивні. Крім того, автор дуже проникливий, зокрема він фактично передбачає Смуту за 15-25 років до її початку й правильно вказує на її причини.

Завдяки такому розумному й спостережливому автору книга вийшла дуже цікавою й насиченою інформацією про культуру, побут, світогляд московитян. Зазвичай я що-небудь цитую з книг, але тут довелося б цитувати всю книгу. Тож відмічу лише окремі цікаві моменти.

Наприкінці XIV століття московити, схоже, дуже погано знали власну історію та/або фальшували її

Наприклад, вони вважали себе православними лише 300 років, причиною чому Флетчер виправданно вважав невігластво. Я ж бачу тут ще кілька можливих пояснень:

• цифра може бути дійсно взята «зі стелі»;
• вона приблизно відповідає початку поширення християнства саме в Заліссі. Не дарма ж селяни в росіян це крестьяне («християни»), а не «люди», «селяни», «місцеві» тощо, як в інших народів;
• також рік поширення християнства в Московії може приблизно відповідати переїзду київського митрополита у Володимир (1250-ті, митополит Кирило III);
• першим достовірним відомостям про заснування церкви й монастиря у самій Москві (1272)

Можливо й оце House of Beala, зв'язки з угорцями й плутанина Данили Галицького з Московським це також помилка не Флетчера, а московитів, що його консультували?

Містицизм та обрядовість

В розмові про релігію Флетчер відзначає зацикленність московитів на зовнішній обрядовості на шкоду власне вірі, а саме: надлишкове вшанування хреста, ікон, перманентний пост, вимовляння коротких затурканих молитов без жодного зв'язку тощо в сполученні із забобонами, поганськими суть обрядами й вкрай неосвіченим духівництвом.

Тиранія

В країні квітне тиранія. Селяни, холопи фактично безправні раби для шляхти і в той самий час сама шляхта безправна й беззахисна перед царським свавіллям. Право — «усне», тобто тримається не на законах, а визначається свавіллям царя та чиновництва.

Життя одним днем

Через свавілля та тиранію, люди живуть одним днем, страхаються вирізнюватися й збагачуватись промислами та торгівлею — адже все можна швидко втратити через зазрість тиранії. Також тиранією Флетчер пояснює спустошення поселень біля столиці (тобто поруч із царською адміністрацією) і занепад торгівлі.

Геноцид

Флетчер згадує геноцид щодо поневолених народів. Місцеве населення знищується й заміщується переселенцями з московських земель. Причому йдеться не про чужовірцев чи поганців, а про мешканців західних князівств.

Невігластво

Царі та духівництво намагаються утримувати населення в неуцтві, заважають освіті, поширенню відомостей про іноземців, їх звичаї, перешкоджають проникненню іноземців, справедливо вбачаючи в просвіті населення загрозу своєму тиранічному правлінню.

Шовінізм

При всьому цьому неуцтві (додам: також через нього), московити вважають себе, свої звичаї та віру вищими за іноземні.

Цар вважає себе не росіянином, а нащадком германців

До росіян при цьому ставиться зневажливо. Тут варто згадати, що росіяни — русские —  прийменник, тобто холопи, які належать Русі. В самій Русі, себто на Київщині, етнонім був «русь» (множина), «русин» (однина).

Вже в часи Флетчера активно п'ють горілку

Обід починається з чарки, закінчується пияткою й обов'язковим післяобіднім сном.

Сім'я

Тиранія просякає все суспільство й поширюється на загальні звичаї та сімейні стосункі. Останній холоп за нагоди буде тираном. Становище жінки в сім'ї повністю безправне.

Підсумок

Як бачимо, не зважаючи на те, що минуло вже більше чотирьох століть, актуальність спостереження Флетчера не втрачають. На жаль

Но кіевскій игуменъ ни за что не хотѣлъ уходить изъ кіевскихъ странъ, отказываясь от высокой чести посвященія въ митрополиты

Продовжую читати Рункевича (див. попередній пост). Вкрай показово для розуміння того, якими засобами й із залученням яких людей Петро I цивілізовував Московію, є доля Стефана Яворського, який знехотя став першим й останнім місцеблюстителем патріяршого престолу в Москві. Ігумен «николаевсаго пустынскаго монастыря Стефанъ Яворскій... имѣл случай... говорить рѣчь в присутствіи Петра ... . Рѣчь обратила на себя вниманіе, и Петръ указалъ представить Стефана къ посвященію въ архіереи... Но кіевскій игуменъ ни за что не хотѣлъ уходить изъ кіевскихъ странъ, отказываясь от высокой чести посвященія въ митрополиты.» В підсумку Стефан втік, був затриманий, примусом введений в митрополити рязанські й за пів року став першим й останнім місцеблюстителем патріяршого престолу.

Хотя бы послати колико десять человѣкъ въ Кіевъ въ школы, которые возмогли къ сему прилежати

Багато хто з росіян, на жаль, не знають своєї історії і вважають Росію батьківщиною слонів, що змушує їх ставитись до сусідніх народів із великодержавним хамством. Один з маловідомих для росіян фактів замовчуваних традиційною російсько-радянською історіографією це існування окрім північного «вікна у Європу» й південного. Адже до Петра, за нього, та навіть якийсь час після аж до кінцевого понімечення російської верхівки саме Київ був джерелом культури для Москви, й не навпаки. Нижче наведений невеликий уривок із запису розмови Петра I з московським патріярхом Адрияном в 1698 чи 1699 році, цитата за книгою Рункевичъ С. Г. Архіереи петровской эпохи въ ихъ перепискѣ съ Петром Великимъ

Изволилъ великій государь царь святѣйшему патріарху глаголати 

<...> 

Что священники ставятся — грамотѣ мало умѣютъ, еже бы ихъ таинствъ научати и ставити въ той чинъ. На сіе надобно человѣка, и не единаго, кому сіе творити, и опредѣлити мѣсто, гдѣ быти тому. 

Чтобы возымети промыслъ о вразумленіи къ любви Божіей и къ знатію Его христіанъ православныхъ и зловѣрцовъ татаръ, мордвы и черемисовъ и иныхъ, иже не знаютъ Творца Господа, и для того во обученіе хотя бы послати колико десять человѣкъ въ Кіевъ въ школы, которые возмогли къ сему прилежати

Про брехливість радянської історіографії

Невелика нотатка про брехливість радянської історіографії

Пам'ятаю в підручнику з Історії СРСР за 6-й, здається, чи 8-й клас цитувався невеликий уривок з Ахмеда ібн-Фадлана. Мусульманин Ахмед спостерігав поховальний обряд поганців-русів (спалення померлого в ладді) й запитав, навіщо це робиться? Йому відповіли вдусі: араби — дурні, ховають померлих гнити в землі, а руси — розумні, одразу відправляють своїх на небо. Загальний смисл цитати й супроводу — «наші» кмітливі предки (насправді: варяги) втирали носа якимось-там сраним арабам ще на світанку Русі. На цьому цитування ібн-Фадлана в радянському підручнику, на жаль, закінчувалося, а дарма.

Сьогодні я прочитав нарешті відносно повний опис поховального обряду русів Ахмедом. Крім очікуваних епізодів, п'янки й спалення дружини/родички померлого разом із ним, дуже вразив епізод із зляганням приреченої дівчини із родичами покійного по черзі, причому останні злягання — за присутності самого померлого, який пролежав перед цим десять діб під землею й був витягнений спеціяльно для обряда.

Дуже шкода, що такі описи не потрапляють у шкільні підручники.

Давні башкіри, дивлюся, були філософами не гірше за греків

Давні башкіри, дивлюся, були філософами не гірше за греків:

...попали в страну народа из [числа] тюрок, называемого башкиры.

...

Каждый из них вырубает палочку величиной с фалл и вешает ее на себя. И если он захочет отправиться в путешествие или встретит врага, то целует ее, поклоняется ей и говорит «О господи, сделай для меня то-то и то-то». Я сказал переводчику: «Спроси кого-либо из них, какое у них оправдание этому [действию] и почему он сделал это своим господом?» Он [спрошенный] сказал: «Потому что я вышел из подобного этому и не знаю относительно самого себя иного создателя»

Цитата по Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921-922 гг, 1956

Росія-СРСР — спонсор світового тероризму

Те, що СРСР-Росія фінансує терористів й штучно шатає ситуацію на Близькому Сході, щоб підняти ціни на нафту, було зрозуміло давно. Але завжди корисно мати офіційні документи.

З листа Андропова (тоді председатель КДБ) Брежнєву, 1974 рік:

«Комитет госбезопасности с 1960 года поддерживает делово-конспиративный контакт с членом Политбюро Народного фронта освобождения Палестины (НФОП), руководителем отдела внешних операций НФОП Вадиа Хаддад.

<...>

перспективную программу диверсионно-террористической деятельности НФОП

<...>

— продолжение особыми средствами «нефтяной войны» арабских стран против империалистических сил, поддерживающих Израиль;

— осуществление акций против американского и израильского персонала в третьих странах в целях получения достоверной информации о планах и намерениях США и Израиля;

— проведение диверсионно-террористической деятельности на территории Израиля;

— организация диверсионных акций против алмазного треста

<...>

В соответствии с этим, в настоящее время НФОП ведет подготовку ряда специальных операций, в том числе нанесение ударов по крупным нефтехранилищам в различных районах мира (Саудовская Аравия, Персидский залив, Гонконг и др.), уничтожение танкеров и супертанкеров, акции против американских и израильских представителей в Иране, Греции, Эфиопии, Кении, налеты на здание Алмазного центра в Тель-Авиве и др.»

Скан можна подивитись нижче. Знайшов я його за посиланням https://web.archive.org/web/20080708211847/http://www.2nt1.com/archive/pdfs/terr-wd/plo75a.pdf, яке було наведене в книзі Егора Гайдара «Гибель империи. Уроки для современной России» (дуже раджу), також його можна знайти в Радянському Архіві Буковського http://bukovsky-archives.net/pdfs/terr-wd/plo75a.pdf — між іншим, також раджу

Весь русский народ был не только жертвой царя Ивана, но и соучастником его преступлений

«Но был еще один виновный, и наказание его было тяжко. Весь русский народ был не только жертвой царя Ивана, но и соучастником его преступлений. Один из древних историков смуты видел общую народную вину в «безумном молчании» перед царем. Но молчанием не ограничивалось потворство злу. Всеобщая деморализация была последствием опричного режима. На ложных доносах люди строили свое благополучие, обогащаясь имуществом казненных и опальных. Выгоды опричной службы были соблазнительны не только для проходимцев, но и для представителей старого дворянства, даже княжат (Вяземский). И монастыри старались приписываться к опричнине, ради материальных благ. Мы видели интриганов-епископов и монахов в деле св. Филиппа. То были преступления отдельных лиц. Но уже вся русская церковь и вся русская земля несла ответственность за собор епископов, осудивший святителя. Вся земля и понесла кару — в годину смуты»

Георгій Федотов, російській религійний філософ та історик цитата з книги Федотов Г. П. «Святой Филипп, Митрополит Московский», 1928 (цитата за виданням 2000 року)

Вси татарове, кроме пятигорцов и черкас, закон Махометов от срацын приятый обычаем турецким отдавна содержат

Продовжую читати московського історика Андрія Лизлова (Андрей Лызлова, Скиѳская Исторія, 1692).

Цитата з покрученого видання 1990 року (без перекладу в навіщось сучаснім правописі зперекрученими словами; видання 1787, на жаль, не знайшов у мережі, з видання 1776 є тільки перша частина):

«Вси татарове, кроме пятигорцов и черкас, закон Махометов от срацын приятый обычаем турецким отдавна содержат»

П'ятигорці — це, очевидно, нащадки черкесів, переселенців з Кавказу, пізніше помішані з місцевим населенням, зокрема й з татарами. А от хто такі черкаси? Чи значить їх окрема згадка в цьому контексті, що черкаси для автора це якась окрема спільнота татар немусульман? При цьому він також знає запорізьких козаків, згадує їх на наступній сторінці, тобто не вважає, що козаки це і є черкаси. В принципі, автор може називати татарами всіх місцевих кочовиків та напів кочовиків, вне залежності від походження: ті ж п'ятигорці початково іраномовні, а сарматами він називає всіх поганців. Неясно

А се имена всѣм градом Рускым, далним и ближним

Існує таке літописне джерело, т. зв. Список руських міст далеких та близьких (в росіян «Список городов русских ближних и дальних», в оригіналі — «А се имена всѣм градом Рускым, далним и ближним»). Ознайомитись зі списком, його аналізом та карткою можна, наприклад, на сайті Ізборник.

В статті за посиланням доводиться, що список, вірогідно, складений між 1387 чи 1392 роком у Новгородській землі. В список увійшли міста, що мають повністю чи частково східно-слов'янське поселення плюс молдовські міста, тому не містить литовських міст, проте містить низку прикордонних зі змішаним населенням. Вказані тільки укріплені міста, тому в списку є невідомі, зате відсутні деякі великі не укріплені.

Міста в списку розбиті на декілька категорій: міста болгарські, волоські, подільські, київські, литовські, смоленські, рязанські та заліські. На загальній карті з джерела за посиланням я з цікавості помітив кольором міста з різних категорій та приблизно окреслив кордони поширення відповідних категорій й підписав літописні слов'янські племена.

Зрозуміло, всі ці відмітки дуже умовні.

И егда уже въ великой Россїи всюду пусто бысть, возрати поганецъ шествїе свое опустошенными Россїйскими странами, на Сѣверную страну къ малой Россїи, и прїиде ко граду Козельцу

Продовжую читати книгу московського історика Андрея Лызлова, Скиѳская Исторія, 1692; видання 1776 року. Описує навалу Батия на Русь:

«И егда уже въ великой Россїи всюду пусто бысть, возрати поганецъ шествїе свое опустошенными Россїйскими странами, на Сѣверную страну къ малой Россїи, и прїиде ко граду Козельцу»

Ось так. В XVII столітті Колезець — це Мала Русь. Не дивно, втім, адже в часи Русі це був уділ Чернигівського князівства. Але в сучасній (як і в царській чи радянській) російській історіографії подвиг мешканців Козельця приписується сучасним росіянам, в той час як про Україну вони обмежуються кількома реченнями на кшталт «Татари спалили Київ, втім, нікому вже не потрібний, тож центр Русі автоматом переїхав у Залісся»

город Макар [по предложению Березина — Москва]

В російській історіографії часом заснування Москви вважають 1147 рік, в квітні якого Юрій Довгорукий, мовляв, покликав навіщось в глухі ліси князя Святослава Ольговича, що в цей час безперервно був зайнятий в усобицях далеко на південь. Далі в 1156 році той самий Довгорукий, мовляв, побудував перший дерев'яний Кремль.

Посилаються росіяни при цьому на Іпатіївський літопис, найдавніший відомий список якого датований 1420-ми роками й за більш ніж два століття з того часу піддався неодноразовому редагуванню. А як московити в ті роки редагували літописи ми дуже добре знаємо. Чого вартий лише Олександр Невський канонізований Московським Патріярхатом за придушення повстань проти монголо-татар у Володимирі, встановлення ярма у Новгороді куди Батий із монголоами не дійшов.

Можливо є й інші згадки? Так, кажуть нам росіяни: безстороній для нас Рашид-ад-Дін згадує, як монголи штурмували Москву в 1238. Відкриваємо російський переклад з перської і читаємо:

город Макар [по предложению Березина — Москва]

На сусідній сторінці й в сусідніх розділах згадується кількадесят назв міст та місцевостей країни Урусів, які автори перекладу не здатні були ідентифікувати, але от Макар — це Москва, стопудова. Не меря, не мещеря, не мурома, не мокша. Ні, Москва. Кінець кінцем як це Москва не постраждала за вєру і атєчєство, коли страждали Козелець та Київ, Рязань та Торжок.

Добре. Коли ж в нас вперше з'являються достовірні відомості про існування Москви? Тільки в 1272 році, коли в Москві почали ставити цервку, монастир й призначили туди неповнолітнього князя.

Про давню традицію заградотрядів

Про давню традицію заградотрядів:

«Монголы погнали вперед пленников-мусульман, чтобы те напали на крепостную стену. Каждого, кто возвращался назад, они приканчивали»

Рашид-ад-Дин. Сборник летописей (російський переклад)

Москва, Россїяне, Литва, Волохи, и Татарове Европейскїе

Московія — не Русь, не Росія. Це було очевидно навіть самим московитянам, навіть наприкінці 17 ст.

«...яко Скиѳїа названа есть отъ Скиѳа сына Ираклїева, и есть двояка: Едина Европейская, въ ней же мы жительствуемъ, то есть, Москва, Россїяне, Литва, Волохи, и Татарове Европейскїе. Вторая Асїйская...»

Андрей Лызлов, Скиѳская Исторія, 1692; цитата за виданням 1776 року

Joe is a prisoner of the Politburo

Все ж таки на Заході ніколи не бракувало корисних ідіотів (надто серед американських демократів та всіляких лівих):

«I went to Potsdam in 1945 with that in view, I went there with the kindliest feelings in the world toward Russia, and we made certain agreements, specific agreements. I got very well acquainted with Joe Stalin, and I like old Joe! He is a decent fellow. But Joe is a prisoner of the Politburo. He can't do what he wants to. He makes agreements, and if he could he would keep them; but the people who run the government are very specific in saying that he can't keep them»

Rear Platform and Other Informal Remarks in Oregon (11 Jun 1948)

(Президент-демократ Трумен розповідає, що старий Джо Сталін чесний нормальний мужик, але вимушений рахуватися зі своїм Політбюро й тому порушує міжнародні угоди. Коротше, займається тим, чим зазвичай займаються в зовнішній політиці всі президенти-демократи — із важливими виключеннями, Клінтоном та Кеннеді — зливають всі досягнення попередників-республіканців)

Пора уходить из ВКонтакта

Вообще, этот блог задумывался скорее как технический, как сборник памяток для себя, tips and tricks всяких. Но время сейчас такое, что не происходящим - все равно что сидеть за рулем с закрытыми глазами. Короче,

Пора удаляться из ВКонтакта

Желание удалиться из ВКонтакта у меня возникло примерно в то же время, когда началось весеннее обострение у карлика-психопата и Крым был оккупирован российско-фашистскими захватчиками. Тогда же я присоединился и к бойкоту российских товаров, в число которых входит и российский медиа-контент и реклама, в т. ч. в интернете.

Первое время от удаления сдерживало то, что не все русские и россияне, особенно молодые и образованные IT-шники и представители интернет-бизнеса, - рашисты. Да и администрация соцсети толерантно относилась к группам типа Евромайдан, Правый Сектор и т. п. в отличии от тех же Одноклассников, который умудрялся банить даже ссылки на УНИАН, одно из самых нейтральных наших новостных агенств. (Хотя, с другой стороны, 70% россиян поддерживает аннексию Крыма и действия Путина. Путин ли только наш враг или вся эта шовинистическая мразь целиком?)

Тем ни менее, последние события таки показали, что пора окончательно бежать из российских социальных сетей в Фейсбук. А именно:

• 13 декабря 2013 года к основателю, одному из владельцев и генеральному директору сети Павлу Дурову обратилось ФСБ с требованием раскрыть личные данные авторов и администраторов нескольких десятков групп евромайдановской направленности. Дуров ФСБ отказал, обосновав это тем, что эти пользователи - граждане Украины и их персональные данные - не дело ФСБ. Тогда, эта информация не была опубликована и стала достоянием широкой публики аж в в апреле 2014.
• Примерно в то же время, в декабре, Дуров продал свою долю в соцсети, о чем стало известно СМИ в конце января.
• В конечном итоге, 21 апреля Дуров был официально уволен с поста гендиректора, покинул Россию и возвращаться не собирается.

Короче, по состоянию на сегодняшний день ВКонтакте отжат у, возможно, приличного человека и полностью контролируется корешами Путина. Несмотря на то, что все мои персональные данные, которые я планировал оставить в нем - уже у ФСБ и удалить их невозможно, продолжать добавлять новые попутно поддерживая российский бизнес смысла не вижу. Тем более что весьма к статии Фейсбук обновил интерфейс и им стало возможным пользоваться. Так что как только найду время отправить всем френдам ЛС-ку с контактным линком на Фейсбук, удалюсь из ВКонтакта нахрен, чего и вам желаю.

Возможно, кто-то посчитает, что это эмоциональное и глупое решение, "ничего же не произошло". Нет, ребята, произошло. Россия окончательно двинулась по пути превращения в самое настоящее фашистское государство, именно в фашистское, не нацистское, а фашистское в стиле Муссолини. Ей-богу, они даже полуголого вождя оттуда скопировали. Остановиться они уже не смогут, теперь им прийдется либо идти вперед и закончить так же, как кончили фашисты в прошлом веке или отступить и получить смуту.

К сожалению, отступать в данный момент не намерено ни руководство страны, что понятно, ни простой народ. А история говорит нам, что массы если и учатся то только на собственных ошибках и чтоб излечиться фашистам прийдется наесться собственного дерьма и дай Бог, чтоб им не хватило сил накормить им соседей, Европу и весь мир.

И конечно же, помогать им в чем-либо не следует. Самое малое, что должен сделать украинец - отказаться от российских товаров. Сделать это на самом деле очень просто, большая часть импорта из России который покупают рядовые украинцы - продукты, алкоголь, книги - имеют аналоги произведенные в Украине. Кроме книг конкретных авторов - но их лучше скачать.

Купив местный товар, ты заплатишь зарплату соотечественнику, оплатишь пенсию своей бабушке и поможешь местному бизнесмену расширить бизнес и создать новые рабочие места. Купив российский товар - ты поможешь Путину, выдашь бабло провокаторам и террористам, которые баламутят воду на востоке.

А ниже немного об интернет-вервисах.

P.S.:

1.  Из Моего Круга Яндекса уже удалился. Из остальных их сервисов не получилось: требуют секретный вопрос, вместо которого я ввел в свое время белиберду какую-то и не запомнил. Вообще, все нормальные люди, включая изобретателя ассиметричной криптографии считают что секретный вопрос - это редкостный идиотизм. Однако, можно по крайней мере удалить почту.
   Альтернатива Моему Кругу, как карьерной социальной сети - LinkedIn. Альтернатива всем остальным сервисам Яндекса - аналогичные сервисы Google. Переходим, не задерживаемся. Единственный сервис, которому пока не нашел альтернативы - это их Словари, но дома есть замечательный Longman Dictionary of Contemporary English в бумаге, продававшийся с диском. У него также есть онлайн версия. Его и Google Translate должно хватить.
2. Разбираться как вытащить сохраненный пароль с не-ASCII символами из базы Miranda было лень, как станет не лень - удалюсь из ICQ, если там есть такая функция. Пока просто разослал всем контактам свои новые координаты и удалил клиент.
   Альтернатива - Skype. Вероятно, это не лучший мессенджер, но он по крайней мере есть у всех и без него в любом случае не обойтись.
3. Еще раз упомяну ВКонтакт. Альтернатива ему - Фейсбук, который заметно улучшил свой интерфейс в последнее время.
4. От древних давно неиспользуемых почтовых ящиков в Мейл.Ру и на Рамблере избавился, убедившись, что к ним не привязаны какие-либо регистрации где-либо.
   Альтернатива почтовым сервисам - естественно Google.