Невелика нотатка про брехливість радянської історіографії
Пам'ятаю в підручнику з Історії СРСР за 6-й, здається, чи 8-й клас цитувався невеликий уривок з Ахмеда ібн-Фадлана. Мусульманин Ахмед спостерігав поховальний обряд поганців-русів (спалення померлого в ладді) й запитав, навіщо це робиться? Йому відповіли вдусі: араби — дурні, ховають померлих гнити в землі, а руси — розумні, одразу відправляють своїх на небо. Загальний смисл цитати й супроводу — «наші» кмітливі предки (насправді: варяги) втирали носа якимось-там сраним арабам ще на світанку Русі. На цьому цитування ібн-Фадлана в радянському підручнику, на жаль, закінчувалося, а дарма.
Сьогодні я прочитав нарешті відносно повний опис поховального обряду русів Ахмедом. Крім очікуваних епізодів, п'янки й спалення дружини/родички померлого разом із ним, дуже вразив епізод із зляганням приреченої дівчини із родичами покійного по черзі, причому останні злягання — за присутності самого померлого, який пролежав перед цим десять діб під землею й був витягнений спеціяльно для обряда.
Дуже шкода, що такі описи не потрапляють у шкільні підручники.
Немає коментарів:
Дописати коментар