Но кіевскій игуменъ ни за что не хотѣлъ уходить изъ кіевскихъ странъ, отказываясь от высокой чести посвященія въ митрополиты

Продовжую читати Рункевича (див. попередній пост). Вкрай показово для розуміння того, якими засобами й із залученням яких людей Петро I цивілізовував Московію, є доля Стефана Яворського, який знехотя став першим й останнім місцеблюстителем патріяршого престолу в Москві. Ігумен «николаевсаго пустынскаго монастыря Стефанъ Яворскій... имѣл случай... говорить рѣчь в присутствіи Петра ... . Рѣчь обратила на себя вниманіе, и Петръ указалъ представить Стефана къ посвященію въ архіереи... Но кіевскій игуменъ ни за что не хотѣлъ уходить изъ кіевскихъ странъ, отказываясь от высокой чести посвященія въ митрополиты.» В підсумку Стефан втік, був затриманий, примусом введений в митрополити рязанські й за пів року став першим й останнім місцеблюстителем патріяршого престолу.

Хотя бы послати колико десять человѣкъ въ Кіевъ въ школы, которые возмогли къ сему прилежати

Багато хто з росіян, на жаль, не знають своєї історії і вважають Росію батьківщиною слонів, що змушує їх ставитись до сусідніх народів із великодержавним хамством. Один з маловідомих для росіян фактів замовчуваних традиційною російсько-радянською історіографією це існування окрім північного «вікна у Європу» й південного. Адже до Петра, за нього, та навіть якийсь час після аж до кінцевого понімечення російської верхівки саме Київ був джерелом культури для Москви, й не навпаки. Нижче наведений невеликий уривок із запису розмови Петра I з московським патріярхом Адрияном в 1698 чи 1699 році, цитата за книгою Рункевичъ С. Г. Архіереи петровской эпохи въ ихъ перепискѣ съ Петром Великимъ

Изволилъ великій государь царь святѣйшему патріарху глаголати 

<...> 

Что священники ставятся — грамотѣ мало умѣютъ, еже бы ихъ таинствъ научати и ставити въ той чинъ. На сіе надобно человѣка, и не единаго, кому сіе творити, и опредѣлити мѣсто, гдѣ быти тому. 

Чтобы возымети промыслъ о вразумленіи къ любви Божіей и къ знатію Его христіанъ православныхъ и зловѣрцовъ татаръ, мордвы и черемисовъ и иныхъ, иже не знаютъ Творца Господа, и для того во обученіе хотя бы послати колико десять человѣкъ въ Кіевъ въ школы, которые возмогли къ сему прилежати

Про брехливість радянської історіографії

Невелика нотатка про брехливість радянської історіографії

Пам'ятаю в підручнику з Історії СРСР за 6-й, здається, чи 8-й клас цитувався невеликий уривок з Ахмеда ібн-Фадлана. Мусульманин Ахмед спостерігав поховальний обряд поганців-русів (спалення померлого в ладді) й запитав, навіщо це робиться? Йому відповіли вдусі: араби — дурні, ховають померлих гнити в землі, а руси — розумні, одразу відправляють своїх на небо. Загальний смисл цитати й супроводу — «наші» кмітливі предки (насправді: варяги) втирали носа якимось-там сраним арабам ще на світанку Русі. На цьому цитування ібн-Фадлана в радянському підручнику, на жаль, закінчувалося, а дарма.

Сьогодні я прочитав нарешті відносно повний опис поховального обряду русів Ахмедом. Крім очікуваних епізодів, п'янки й спалення дружини/родички померлого разом із ним, дуже вразив епізод із зляганням приреченої дівчини із родичами покійного по черзі, причому останні злягання — за присутності самого померлого, який пролежав перед цим десять діб під землею й був витягнений спеціяльно для обряда.

Дуже шкода, що такі описи не потрапляють у шкільні підручники.

Давні башкіри, дивлюся, були філософами не гірше за греків

Давні башкіри, дивлюся, були філософами не гірше за греків:

...попали в страну народа из [числа] тюрок, называемого башкиры.

...

Каждый из них вырубает палочку величиной с фалл и вешает ее на себя. И если он захочет отправиться в путешествие или встретит врага, то целует ее, поклоняется ей и говорит «О господи, сделай для меня то-то и то-то». Я сказал переводчику: «Спроси кого-либо из них, какое у них оправдание этому [действию] и почему он сделал это своим господом?» Он [спрошенный] сказал: «Потому что я вышел из подобного этому и не знаю относительно самого себя иного создателя»

Цитата по Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921-922 гг, 1956

Росія-СРСР — спонсор світового тероризму

Те, що СРСР-Росія фінансує терористів й штучно шатає ситуацію на Близькому Сході, щоб підняти ціни на нафту, було зрозуміло давно. Але завжди корисно мати офіційні документи.

З листа Андропова (тоді председатель КДБ) Брежнєву, 1974 рік:

«Комитет госбезопасности с 1960 года поддерживает делово-конспиративный контакт с членом Политбюро Народного фронта освобождения Палестины (НФОП), руководителем отдела внешних операций НФОП Вадиа Хаддад.

<...>

перспективную программу диверсионно-террористической деятельности НФОП

<...>

— продолжение особыми средствами «нефтяной войны» арабских стран против империалистических сил, поддерживающих Израиль;

— осуществление акций против американского и израильского персонала в третьих странах в целях получения достоверной информации о планах и намерениях США и Израиля;

— проведение диверсионно-террористической деятельности на территории Израиля;

— организация диверсионных акций против алмазного треста

<...>

В соответствии с этим, в настоящее время НФОП ведет подготовку ряда специальных операций, в том числе нанесение ударов по крупным нефтехранилищам в различных районах мира (Саудовская Аравия, Персидский залив, Гонконг и др.), уничтожение танкеров и супертанкеров, акции против американских и израильских представителей в Иране, Греции, Эфиопии, Кении, налеты на здание Алмазного центра в Тель-Авиве и др.»

Скан можна подивитись нижче. Знайшов я його за посиланням https://web.archive.org/web/20080708211847/http://www.2nt1.com/archive/pdfs/terr-wd/plo75a.pdf, яке було наведене в книзі Егора Гайдара «Гибель империи. Уроки для современной России» (дуже раджу), також його можна знайти в Радянському Архіві Буковського http://bukovsky-archives.net/pdfs/terr-wd/plo75a.pdf — між іншим, також раджу

Весь русский народ был не только жертвой царя Ивана, но и соучастником его преступлений

«Но был еще один виновный, и наказание его было тяжко. Весь русский народ был не только жертвой царя Ивана, но и соучастником его преступлений. Один из древних историков смуты видел общую народную вину в «безумном молчании» перед царем. Но молчанием не ограничивалось потворство злу. Всеобщая деморализация была последствием опричного режима. На ложных доносах люди строили свое благополучие, обогащаясь имуществом казненных и опальных. Выгоды опричной службы были соблазнительны не только для проходимцев, но и для представителей старого дворянства, даже княжат (Вяземский). И монастыри старались приписываться к опричнине, ради материальных благ. Мы видели интриганов-епископов и монахов в деле св. Филиппа. То были преступления отдельных лиц. Но уже вся русская церковь и вся русская земля несла ответственность за собор епископов, осудивший святителя. Вся земля и понесла кару — в годину смуты»

Георгій Федотов, російській религійний філософ та історик цитата з книги Федотов Г. П. «Святой Филипп, Митрополит Московский», 1928 (цитата за виданням 2000 року)

Вси татарове, кроме пятигорцов и черкас, закон Махометов от срацын приятый обычаем турецким отдавна содержат

Продовжую читати московського історика Андрія Лизлова (Андрей Лызлова, Скиѳская Исторія, 1692).

Цитата з покрученого видання 1990 року (без перекладу в навіщось сучаснім правописі зперекрученими словами; видання 1787, на жаль, не знайшов у мережі, з видання 1776 є тільки перша частина):

«Вси татарове, кроме пятигорцов и черкас, закон Махометов от срацын приятый обычаем турецким отдавна содержат»

П'ятигорці — це, очевидно, нащадки черкесів, переселенців з Кавказу, пізніше помішані з місцевим населенням, зокрема й з татарами. А от хто такі черкаси? Чи значить їх окрема згадка в цьому контексті, що черкаси для автора це якась окрема спільнота татар немусульман? При цьому він також знає запорізьких козаків, згадує їх на наступній сторінці, тобто не вважає, що козаки це і є черкаси. В принципі, автор може називати татарами всіх місцевих кочовиків та напів кочовиків, вне залежності від походження: ті ж п'ятигорці початково іраномовні, а сарматами він називає всіх поганців. Неясно