Якщо опозиція отримує бажаний результат на парламентських виборах і нічого не може змінити, це не опозиція

Якщо опозиція отримує бажаний результат на парламентських виборах і нічого не може змінити, це не опозиція. Це називається «надурили виборців»

Арсеній Яценюк, 17 травня 2012 року

Цитата з книги-інтерв'ю Володимира Федоріна «Ґудбай Імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе»

Як почалася Перша світова війна (з нагоди освяченя православними сербами пам'ятника Гаврилі Принципу)

Якщо хтось забув, як почалась Перша світова війна (тоді її називали просто Світова війна), яка стала найкровопролитнішою війною в історії Європи на той час, то я нагадаю, тим більш що радянська і сучасна російська історіографія, що її наслідує, — а більшість в нас навчались в радянських та пост-радянських школах, — спотворила історію навколо цього. Я просто розповім про декілька важливих на мою думку фактів, які вони свідомо спотворила.

По-перше, ким був той Фердинанд, спадкоємець австро-угорського престолу і чому його вбили?

Фердинанд, як не дивно це буде декому чути, бо ж це замовчували радянські підручники, вважався представником прослов'янської партії. Слов'яни Австро-Угорщини плекали надію, що з часом ця людина трансформує двоєдину монархію в триєдину і надасть слов'янам тих самих прав, що їх отримали в 1848-му угорці. Звичайно, сама думка про існування по-справжньому європейській країни, хоч би там як радянські підручники не наголошували на її відсталості (хто б говорив, до речі), де слов'яни отримали б рівні права з титульною нацією була ненависна поборникам Російського імперського проекту, яки проголосили Росію та росіян виразниками інтересів всіх слов'ян, та поборникам скалькованого з нього сербського імперського проекту. Тому його і вбили, за любов до слов'ян, фактично (була вона справжньою, чи її придумали романтичні слов'янські проімперські кола — то вже інше питання), за те, що міг зробити з нас беззаперечних європейців (тут в якості ілюстрації повинні бути фотографії Львова та Чернівців, які були розбудовані саме в бабці-Австрії).

По-друге, як вбивство переросло в кровопролитну війну?

Радянська історіографія розповідає нам, що германські імперіалісти давно хотіли війни і коли сталося вбивство, Австро-Угорщина, що її підбивала Німеччина, свідомо поставила Сербії неприйнятний ультиматум. Таким чином винуватцем проголошували виключно німців. Кожен може знайти в інтернеті той ультиматум і прочитати той єдиний пункт, що його не прийняли серби, про який радянська історіографія згадувала як «неприйнятний», але текст не наводила. Там йдеться про допуск представників Австрії до розслідування злочину. Все. Чи був він неприйнятним? Звичайно, ні. Це як назвати, наприклад, допуск представників Нідерландів до розслідування того Боїнгу неприйнятним. Чому ж Сербія його не прийняла? Тому, що за нею стояла Росія. Бо, як було всім тоді зрозуміло і як показали подальші події, в двобої між Австрією та Сербією у сербів шансів не було.

Після неприйняття ультиматуму, почалась війна. Хоч би що там не розповідала нам радянська пропаганда, розв'язала її Росія та Сербія. Внаслідок цієї війни пали чотири імперії (Германська, Австро-Угорська, Російська, Османська), а народи, що їх населяли вирішили, що «нація — понад усе», бо ж Світова війна це їм довела. Внаслідок цього вся Східна та Центральна Європа стали фашистськими в міжвоєнний період. Принижена Німеччина почала шукати реваншу, виникший Радянський Союз почав шукати Світової Революції, тобто дякуючи сербам та росіянам ми і отримали двадцяте сторіччя, яке прозвали Жахливим.

По-третє, чи була Світова війна невідворотною?

Радянська історіографія любить розповідати, що внаслідок зростання протиріч між імперіалістичними державами, на доказ чого наводяться чисельні «інциденти», що мало не переросли у війну, війна так чи інакше почалася б раніше чи пізніше. Насправді ж, чисельні «інциденти» та локальні війни на кшталт Балканських тільки доводять стійкість тогочасного світового порядку, у Антанти та Центральних Держав була купа можливостей розпочати війну, але кожного разу в останній момент вони відвертали. Тільки нагле вбивство спадкоємця престолу та фактична відмова його розслідувати спромоглися розпалити це багаття. До того ж тоді Європою поширювались «ліві» думки, з точки зору соціалістів війна була братовбивчою, ще невідомо, з часом це призвело би до сильного небажання суспільства розпочинати будь-які війни. Світова війна перервала поширення всього цього інтернаціоналізму, внаслідок неї ліві були проголошені зрадниками, винними в поразці, і до влади в Центральній Європі прийшли фашисти, а на уламках Російської Імперії постав збочений мілітаристській Радянський Союз, для якого світова війна була бажаною, як запал Світової Революції, європейський інтернаціоналізм зазнав поразки і відродився тільки за пів-століття.

Історія про те, як крадуть мільярди, а цього ніхто не бачить (продовження)

Ще трохи цифр в продовження попереднього посту.

Знов повернемось до Енергоринку та попередньої декади. Знов наведу цифри зі звіту http://www.er.gov.ua/doc.php?f=3119:

• АЕС продали 2 149 115 МВт-год (60.48%) за 423.4 грн/МВт-год
• ТЕС продали 1 082 883 МВт-год (30.47%) за 849.87 грн/МВт-год
• ГЕС продали 157 278 МВт-год (4.43%) за 921.79 грн/МВт-год
• Зелені продали 36 220 МВт-год (1.01%) за 6792.98 грн/МВт-год

Тепер подивимось, як функціонував Енергоринок два роки назад, до війни, до того, як ми вимушені були почати економити газ та вугілля http://www.er.gov.ua/doc.php?f=2838:

• АЕС продали 1 736 189 МВт-год (38,98%) за 218,52 грн/МВт-год
• ТЕС продали 2 032 949 МВт-год (45,64%) за 703,60 грн/МВт-год
• ГЕС продали 472 135 МВт-год (10,60%) за 171,20 грн/МВт-год
• Зелені продали 42 099 МВт-год (0,95%) за 2795,69 грн/МВт-год

Середня ціна тоді була 491.90, Енергоатом дотує інших учасників на 474.5 мільйонів, державні ГЕС дотують інших на 151.4 мільйонів, отримують ці субсидії переважно Ахметівськи ТЕС (430 мільйонів) та «зелені» (97 мільйонів).

Здається, якщо рахувати в баксах, то крали менше, так? Ні. Зверніть увагу, в цій декаді Енергоатом поставив 2 149 115 МВт-год замість 1 736 189 МВт-год два роки назад (на чверть більше!) при тому що сумарне виробництво зменшилось з 4 453 811 до 3 553 393 (на п'яту частину, внаслідок падіння ВВП та втрати Донбасу). Що це означає? А означає це, любі друзі, те, що в нас роками крали гроші закуповуючи дорожчу електроенергію у приватних ТЕС Ахмєтки замість дешевої електроенергії державного Енергоатому. Порівнявши данні за ці дві декади, можна побачити, що крали в нас як мінімум 413 ГВт-год в декаду, що складало (я порахував різницю між тарифом АЕС та Ахметівським в той час) 200 мільйонів гривень, які йшли в кишеню Ахмєткє та на закупівлю газу у Росії та вугілля у ми-вас-всєх-кормім-Донбасу.

Історія про те, як крадуть мільярди, а цього ніхто не бачить

Будь-якій людині зрозуміло: щоб добре керувати підприємством, бізнесом необхідно розуміти, що в ньому відбувається, які доходи, які видатки, що приносить прибуток, а що збиткове. Коли ж справа стосується держави, то, як ми бачимо, реальні доходи та видатки завжди намагаються приховати. Чому? Тому що з прихованого простіше вкрасти бо ж бюджет — не сейф, звідти гроші так просто не візьмеш, зате можна їх «просрати» виплативши зайві гроші «своїм» контрагентам — і ось тут ми вже розуміємо, навіщо приховувати видатки: щоб не було видно, де ж крадуть.

І велика біда в тому, що вкравши гривню таким чином просруть ще десять. Тобто шкода навіть не від самої корупції, а від її наслідків.

Це була лірика. Тепер факти.

Найдешевша електроенергія, з тих, що доступні Україні — це атомна. Але в неї є кілька суттєвих недоліків (мова йде саме про ті АЕС, що зараз працюють в Україні, а не про атомну енергетику взагалі):

• Вона погано переносіть зміну потужності, тому для компенсації піків її варто використовувати у зв'язці з ТЕС / ГЕС. Особливо зручні в цьому плані ГЕС—  воду можна спускати коли завгодно, на жаль, їх потужність не дуже велика.
• Вона не покриває все енергоспоживання, кількість реакторів обмежена і ми не можемо спалити додатковий уран, тобто так чи інакше ми примушені використовувати й більш дорогу електроенергію з інших джерел

Переходимо до цифр

Відкриваємо аналіз цін на ДП Енергоринок за попередню декаду http://www.er.gov.ua/doc.php?f=3119 і дивимось:

• АЕС продали 2 149 115 МВт-год (60.48%) за 423.4 грн/МВт-год
• ТЕС продали 1 082 883 МВт-год (30.47%) за 849.87 грн/МВт-год
• ГЕС продали 157 278 МВт-год (4.43%) за 921.79 грн/МВт-год
• Зелені продали 36 220 МВт-год (1.01%) за 6792.98 грн/МВт-год

Середня ж ціна складає 681.33 за МВт-год. Що це означає? Це означає, що за попередню декаду НАЕК Енергоатом, державна компанія, до речі, субсидувала інших учасників ринку на 554 мільйони гривень з яких 182.5 мільйони отримали ТЕС (більшість яких — Ахметівські), 37.8 мільйонів — ГЕС, а більшу частину, 221.4 мільйони — так звані «зелені» виробники, які виробили трохи більше за 1% загальної потужності.

Я не буду зараз говорити про доцільність субсидіювання "зелених", це тема для окремої розмови, я хочу просто звернути вашу увагу, що державна компанія НАЕК Енергоатом оборот (не прибуток!) якої склав за минулий рік 27.8 мільярдів гривень, з яких 2.85 не були сплачені — це борг Енергоринку Енергоатому (див. http://www.energoatom.kiev.ua/fil…/file/tep_2014_%281%29.pdf ) — щодекади дотує інших, переважно приватних виробників електроенергії більше ніж на пів-мільярда гривень. І немає ніякої дискусії в суспільстві, немає спеціяльної графи в бюджеті, гроші просто тихо уходять. Просто «тариф» такий.

Ворог пересічного українця в цифрах

Ось. Типовий торгаш-спекулянт на Лексусі, представник МАФії, ворог пересічного українця в цифрах.

Оборот: 22500 гривень на місяць. З них:

• Чистий прибуток: 2930 гривень.
• Оплата найманої праці: 9000 гривень в руки (по 3000 кожному з трьох продавців).
• Платежі в бюджет та ПФ: 7210 гривень.
• Платежі контрагентам (електрика, сміття, транспорт): 3350 гривень.

Нерви, ненормований робочий день, робота в вихідні та свята, відсутність оплачуваної відпустки, лікарняного та пенсії додаються як бонус.

Нещодавно держава вирішила, що перед виборами потрібно утримувати курс баксу 12 і на це просрала залишки валютних резервів. Також вона вирішила, що підвищувати тарифи перед виборами — це моветон і просто надрукувала гривень Нафтогазу. Внаслідок цього бакс звалився до 20-25 і тримається там завдяки аграріям і МВФ, купівельна спроможність неіндексованих зарплат зменшилась і цей бізнес був поставлений в ту ж саму позу, що і його клієнти, себто пересічні.

Ви дійсно вважаєте, що цей бізнес, це саме те в нашій державі, що потрібно піддати додатковій рагуляції? Не Нацбанк, не Нафтогаз, а ось саме цього підприємця, який сплачує в бюджет 7210 гривень, купує послуг у контрагентів на 3350 гривень (це не рахуючи товару, тільки додаткові послуги) та створює чотири робочих місця?

На жаль, багато ідей і рецептів, про які говорив Бендукідзе, в Україні підтвердились «від протилежного»

З написаної Томашем Фіалом передмови до книги-інтерв'ю «Ґудбай Імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе» Володимира Федоріна.

На жаль, багато ідей і рецептів, про які говорив Бендукідзе, в Україні підтвердились «від протилежного». Це, одначе, не дає підстав скидати їх з рахунку — навпаки. Я б виокремив п'ять ключових моментів у посланні, що залишив нам Бендукідзе.

1. Реформи слід робити швидко - поки не розтрачено політичного капіталу, поки народ іще не надто втомили труднощі "перехідного періоду" і він готовий жертвувати заради кращого майбутнього.
2. Війна не може і не повинна виправдовувати повільність або бездіяльність уряду. Без радикальних реформ не буде покращення інвестиційного клімату, триватиме втеча капіталу, що зрештою унеможливить фінансування оборонних зусиль. Реформи — це найкоротшій шлях до перемоги. Економічне зростання, що стане результатом реформ, — єдиний спосіб зробити Україну привабливою для власних громадян.
3. Потрібно не боятися називати речі своїми іменами. Державний апарат, успадкований від старого режиму, не здатен реформувати Україну. Це важливо усвідомити і уряду, який, можливо, нарешті почне оновлювати кадри, і громадянському суспільству, яке переконалося в ілюзорності надій на те, що очільники держави самі, без зовнішнього тиску, знайдуть кваліфікованих людей.
4. Міцне громадянське суспільство — це величезна перевага України (Бендукідзе і його соратники часто наголошували, що в Грузії нічого схожого не було). Українці нарешті зрозуміли, що після повалення диктатури громадянська активність не має вщухати. Три місяці на Майдані, рік волонтерства задля захисту Батьківщини — необхідна, але недостатня умова для розбудови нової країни. Безупинну систему DIY, «Зроби сам», слід спрямувати на трансформацію самої моделі державного управління. Це завдання не можна довірити цілковито залежним від корупційних доходів політикам минулої доби. Революція відкрила дорогу до влади некорумпованим фахівцям, але їхня частка в парламенті та уряді досі критично мала. Громадянському суспільству потрібно готуватись до того, щоб на наступних виборах нові люди отримали більшість у законодавчій та виконавчій гілках влади. Концентрація ресурсів на цьому напрямі дасть найбільшу віддачу всім, хто живу в Україні.
5. Як і три роки тому, найважливіша реформа — податкова. У цій точці зійшлося відразу кілька ключових сюжетів. 2014 року Україна на власному досвіді переконалася, що посилення податкового тиску на бізнес, який і так працює «набіло», — це шлях не до процвітання, а в протилежному напрямку. Ставки податків слід знизити так, щоб забезпечити розширення бази платників податків. Але не скоротивши непосильний тягар держвидатків, про який так багато говорив Бендукідзе, розумна податкова реформа не можлива. Щоб закласти надійне підґрунтя для стійкого економічного зростання, Україна конче мусить уже в 2015 році навести лад у державних фінансах.

Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків

Уривок з книги Любомира Белея «Не минаючи ані титли... Лінгвобіографія старослов'янської мови»

Так, показовою може бути історія передачі відомого в українській мові крилатого виразу «блажен муж, що не йде на раду нечестивих», який постав зі старослов'янського «Блажєнъ мѫжь ижє нє идє на совѣтъ нєчьстивыхъ». Перше що впадає в око, — це помилковий переклад старослов'янської форми минулого часу (простого аориста) дієслова формою теперішнього часу української мови, спричинений, очевидно, омонімічністю різних форм дієслова — старослов'янської «иде» та української «іде». Ця похибка з'явилася в українському перекладі, але Іван Огієнко виявив іще одну, суттєвішу помилку, яка трансформує зміст фрази. З'явилась вона ще при перекладі Псалтиря старослов'янською мовою і стосується обґрунтованості використання прийменникової конструкції «на раду» / «на совѣтъ». Іван Огієнко звернув увагу, що старослов'янській формі «на совѣтъ» у грецькій мові відповідає форма не знахідного, а орудного відмінка — «έν βουλγ». Так само форма орудного відмінка вжита і в давньоєврейському оригіналі цього фрагмента Псалтиря. А це означає, що правильний старослов'янський та, відповідно, церковнослов'янський варіант цієї фрази — «Блажєнъ мѫжь ижє нє идєтъ совѣтомъ нєчьстивыхъ», який українською мовою слід перекладати «Блажен муж, що не ходив за радою нечестивих». Цікаво, що за часів царської Росії, як засвідчує І. Огієнко, російський Священний синод «уперто не міняв цього місця, бо воно... відповідало політичним бажанням уряду («совіт нечестивих» — це збори соціалістів, як мене вчено в військовій школі)». 

РеПеЦе таке РеПеЦе. І ці люди ще будуть щось розповідати про канонічність церкви та сувати всім в пику свій синодальний переклад Біблії на якусь синтетичну мову, яка не є ані церковнослов'янською, ані сучасною російською.