Вси татарове, кроме пятигорцов и черкас, закон Махометов от срацын приятый обычаем турецким отдавна содержат

Продовжую читати московського історика Андрія Лизлова (Андрей Лызлова, Скиѳская Исторія, 1692).

Цитата з покрученого видання 1990 року (без перекладу в навіщось сучаснім правописі зперекрученими словами; видання 1787, на жаль, не знайшов у мережі, з видання 1776 є тільки перша частина):

«Вси татарове, кроме пятигорцов и черкас, закон Махометов от срацын приятый обычаем турецким отдавна содержат»

П'ятигорці — це, очевидно, нащадки черкесів, переселенців з Кавказу, пізніше помішані з місцевим населенням, зокрема й з татарами. А от хто такі черкаси? Чи значить їх окрема згадка в цьому контексті, що черкаси для автора це якась окрема спільнота татар немусульман? При цьому він також знає запорізьких козаків, згадує їх на наступній сторінці, тобто не вважає, що козаки це і є черкаси. В принципі, автор може називати татарами всіх місцевих кочовиків та напів кочовиків, вне залежності від походження: ті ж п'ятигорці початково іраномовні, а сарматами він називає всіх поганців. Неясно

А се имена всѣм градом Рускым, далним и ближним

Існує таке літописне джерело, т. зв. Список руських міст далеких та близьких (в росіян «Список городов русских ближних и дальних», в оригіналі — «А се имена всѣм градом Рускым, далним и ближним»). Ознайомитись зі списком, його аналізом та карткою можна, наприклад, на сайті Ізборник.

В статті за посиланням доводиться, що список, вірогідно, складений між 1387 чи 1392 роком у Новгородській землі. В список увійшли міста, що мають повністю чи частково східно-слов'янське поселення плюс молдовські міста, тому не містить литовських міст, проте містить низку прикордонних зі змішаним населенням. Вказані тільки укріплені міста, тому в списку є невідомі, зате відсутні деякі великі не укріплені.

Міста в списку розбиті на декілька категорій: міста болгарські, волоські, подільські, київські, литовські, смоленські, рязанські та заліські. На загальній карті з джерела за посиланням я з цікавості помітив кольором міста з різних категорій та приблизно окреслив кордони поширення відповідних категорій й підписав літописні слов'янські племена.

Зрозуміло, всі ці відмітки дуже умовні.

И егда уже въ великой Россїи всюду пусто бысть, возрати поганецъ шествїе свое опустошенными Россїйскими странами, на Сѣверную страну къ малой Россїи, и прїиде ко граду Козельцу

Продовжую читати книгу московського історика Андрея Лызлова, Скиѳская Исторія, 1692; видання 1776 року. Описує навалу Батия на Русь:

«И егда уже въ великой Россїи всюду пусто бысть, возрати поганецъ шествїе свое опустошенными Россїйскими странами, на Сѣверную страну къ малой Россїи, и прїиде ко граду Козельцу»

Ось так. В XVII столітті Колезець — це Мала Русь. Не дивно, втім, адже в часи Русі це був уділ Чернигівського князівства. Але в сучасній (як і в царській чи радянській) російській історіографії подвиг мешканців Козельця приписується сучасним росіянам, в той час як про Україну вони обмежуються кількома реченнями на кшталт «Татари спалили Київ, втім, нікому вже не потрібний, тож центр Русі автоматом переїхав у Залісся»

город Макар [по предложению Березина — Москва]

В російській історіографії часом заснування Москви вважають 1147 рік, в квітні якого Юрій Довгорукий, мовляв, покликав навіщось в глухі ліси князя Святослава Ольговича, що в цей час безперервно був зайнятий в усобицях далеко на південь. Далі в 1156 році той самий Довгорукий, мовляв, побудував перший дерев'яний Кремль.

Посилаються росіяни при цьому на Іпатіївський літопис, найдавніший відомий список якого датований 1420-ми роками й за більш ніж два століття з того часу піддався неодноразовому редагуванню. А як московити в ті роки редагували літописи ми дуже добре знаємо. Чого вартий лише Олександр Невський канонізований Московським Патріярхатом за придушення повстань проти монголо-татар у Володимирі, встановлення ярма у Новгороді куди Батий із монголоами не дійшов.

Можливо є й інші згадки? Так, кажуть нам росіяни: безстороній для нас Рашид-ад-Дін згадує, як монголи штурмували Москву в 1238. Відкриваємо російський переклад з перської і читаємо:

город Макар [по предложению Березина — Москва]

На сусідній сторінці й в сусідніх розділах згадується кількадесят назв міст та місцевостей країни Урусів, які автори перекладу не здатні були ідентифікувати, але от Макар — це Москва, стопудова. Не меря, не мещеря, не мурома, не мокша. Ні, Москва. Кінець кінцем як це Москва не постраждала за вєру і атєчєство, коли страждали Козелець та Київ, Рязань та Торжок.

Добре. Коли ж в нас вперше з'являються достовірні відомості про існування Москви? Тільки в 1272 році, коли в Москві почали ставити цервку, монастир й призначили туди неповнолітнього князя.

Про давню традицію заградотрядів

Про давню традицію заградотрядів:

«Монголы погнали вперед пленников-мусульман, чтобы те напали на крепостную стену. Каждого, кто возвращался назад, они приканчивали»

Рашид-ад-Дин. Сборник летописей (російський переклад)

Москва, Россїяне, Литва, Волохи, и Татарове Европейскїе

Московія — не Русь, не Росія. Це було очевидно навіть самим московитянам, навіть наприкінці 17 ст.

«...яко Скиѳїа названа есть отъ Скиѳа сына Ираклїева, и есть двояка: Едина Европейская, въ ней же мы жительствуемъ, то есть, Москва, Россїяне, Литва, Волохи, и Татарове Европейскїе. Вторая Асїйская...»

Андрей Лызлов, Скиѳская Исторія, 1692; цитата за виданням 1776 року

Joe is a prisoner of the Politburo

Все ж таки на Заході ніколи не бракувало корисних ідіотів (надто серед американських демократів та всіляких лівих):

«I went to Potsdam in 1945 with that in view, I went there with the kindliest feelings in the world toward Russia, and we made certain agreements, specific agreements. I got very well acquainted with Joe Stalin, and I like old Joe! He is a decent fellow. But Joe is a prisoner of the Politburo. He can't do what he wants to. He makes agreements, and if he could he would keep them; but the people who run the government are very specific in saying that he can't keep them»

Rear Platform and Other Informal Remarks in Oregon (11 Jun 1948)

(Президент-демократ Трумен розповідає, що старий Джо Сталін чесний нормальний мужик, але вимушений рахуватися зі своїм Політбюро й тому порушує міжнародні угоди. Коротше, займається тим, чим зазвичай займаються в зовнішній політиці всі президенти-демократи — із важливими виключеннями, Клінтоном та Кеннеді — зливають всі досягнення попередників-республіканців)