Нариси середньовічного (насправді — модерного, але якось не
відчувається) життя (з книжки Катерини Диси «Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII–XVIII століть»).
У вересні 1634 року війт міста Остер Нестор Зополь зібрав раду, щоб
обговорити відрядження посольства до короля. В цей час до будинку, де
засідала рада, нагодилася така собі Семенова, яка мала недобру славу
відьми. Її появу розцінили як поганий знак, спробу зірвати важливу
справу. Щоб поправити ситуацію, постановили тут-таки спалити Семенову,
не звертаючись до суду, як того сама «відьма» вимагала, бо серед
присутніх був війт, який дав згоду на негайну розправу. Охочі вже почали
зносити хмиз і солому. Жінку, мабуть, справді спалили б, якби не
втрутився Жмайло Дзевицький, який нагадав усім, що вона козацька вдова.
Семенову нехотя відпустили, але тільки після того, як вона так само без
ентузіазму присягнула, що вона не відьма і нікого не чарувала.
Немає коментарів:
Дописати коментар